Реалізуючи вимоги принципу науковості, треба мати на увазі:
• 1. Специфіка принципу науковості полягає в тому, що його розробка і здійснення в кожному окремому випадку забезпечує відповідність організації педагогічної праці її змісту на рівні сучасних вимог.
• 2. Кожен із принципів НОП у процесі його практичного здійснення сприяє підвищенню рівня науковості.
• 3. Практичне застосування принципу науковості сприяє подоланню в діяльності вчителя стихійності, формалізму, зневажливого ставлення до надбань науки, сприяє організованості, формуванню наукового стилю в роботі.
Таким чином, принципи наукової організації педагогічної праці вчителя становлять певне підґрунтя, основу ефективності як підготовки до різноманітних форм навчально-виховної роботи з учнями, так і здійснення її у напрямі створення оптимальних умов для реалізації завдань всебічного гармонійного розвитку особистості школярів.
Компоненти педагогічної техніки у структурі підготовки до уроку.
Коли ми говоримо про підготовку до уроку, то передбачаємо не одиничний акт дії вчителя, спрямований на складання плану конкретного уроку. Це, по суті, завершальний етап цього важливого дійства, якому має передувати складна й наполеглива робота педагога.
Майже кожен учитель упродовж своєї професійної діяльності виступає в іпостасі безпосередньо вчителя-вихователя і класного керівника. Тому з погляду вимог принципу доцільності НОП вчителя він має постійно й цілеспрямовано вишукувати, опрацьовувати й систематизувати потрібний педагогічний матеріал.
Кожен учитель є фахівцем з певної навчальної дисципліни (літератури, мови, історії, фізики, математики, біології та ін.). Виходячи з вимог навчальних програм у рамках тієї чи іншої дисципліни виокремлюють базові теми. Відповідно до них і варто відбирати й систематизувати додатковий теоретичний, ілюстративний і методичний матеріал.
Учитель має володіти компонентами педагогічної техніки щодо пошуків, добору й систематизації матеріалу, який у потрібний час можна буде раціонально використати в процесі підготовки до уроку.
Варто вказати на кілька аспектів такої роботи. По-перше, треба широко використовувати всі можливості для збагачення свого інтелектуального капіталу: шляхом самостійного опрацювання відповідної наукової чи методичної літератури, газет, журналів, перегляду та прослуховування теле- і радіопередач, відвідування театрів, кінотеатрів, присутності на публічних лекціях, наукових конференціях, під час відвідування виставок, музеїв та ін. Треба завжди мати при собі знаряддя для фіксування змісту потрібної інформації: записник, диктофон, фотоапарат, відеокамеру та ін.
Для фіксації відібраного матеріалу з метою подальшого використання його під час підготовки до уроку і безпосередньо на уроці зручно користуватися так званою картковою системою. З цією метою використовують папір формату А5 (210 х 148 мм). Зверху праворуч такої картки виділяють прямокутник розміром 110 х 20 мм для означення теми чи проблематики, до якої можна віднести обраний матеріал. У кінці виписаного тексту обов'язково треба вказувати джерело, звідки взято цитату, твердження, афоризм, дотримуючись правил бібліографічних описів. Подаємо зразок такої картки:
На картках можна розміщувати малюнки, схеми, інший ілюстративний матеріал, статистичні відомості та ін. Із потрібних текстів можна робити ксерокопії і наклеювати їх на картки. Якщо трапляється потрібний друкований матеріал у газетах, журналах, інших періодичних виданнях (і вони належать вам), можна робити вирізки й фіксувати їх також на картках.
Зібраний у такий спосіб дидактичний матеріал варто належним чином систематизувати. Тут можна застосовувати різні варіанти. Наприклад, на кожну тему певної навчальної дисципліни виділити окрему папку, куди складати відповідні матеріали, розміщуючи папки у визначеному порядку на полиці своєї бібліотеки. Та все ж найбільш зручно створювати тематичну картотеку з таких надбань, розділяючи картки картонними розподільниками, які на 1—1,5 см вищі від карток. На кожному з них указується назва теми чи наукової проблеми. Для систематизації зібраного інформаційного матеріалу варто мати спеціальні ящики, виготовлені з цупкого картону чи іншого придатного матеріалу.
За роки професійної діяльності вчитель таким чином поступово накопичує значний обсяг дидактичного й інформаційного матеріалу, що значно полегшує роботу з підготовки як до уроків, так і до інших видів педагогічної діяльності (доповіді й повідомлення на методичних семінарах, підготовка рефератів, виховна робота з учнями та ін.).
Дидактичним та інформаційним матеріалом, який систематизований у такий спосіб, досить зручно користуватися. При підготовці до уроку вчитель дістає з тематичної картотеки весь дидактичний матеріал, який стосується теми, що буде вивчатися, і відбирає з нього певну кількість карток з урахуванням дидактичної, розвивальної і виховної мети уроку, використовуючи цей матеріал у процесі складання плану-конспекту уроку. При цьому немає потреби переписувати зміст картки, розширюючи текст плану-конспекту. Достатньо перекласти картку до свого робочого зошита, використати цей матеріал безпосередньо на уроці, а потім повернути картку до картотеки. Це сприяє творчому підходу вчителя до планування своєї роботи і економному витрачанню робочого й вільного часу.
Сучасний рівень розвитку комп'ютерної техніки і комп'ютерних технологій відкриває перед учителем широкі можливості для добору й систематизації дидактичного матеріалу, який успішно можна використовувати при підготовці до уроків. Весь дидактичний матеріал, підібраний і збережений на персональному комп'ютері, вчитель може систематизувати за допомогою програми Microsoft Office Access, розробивши власну, зручну для себе систему розділів і підрозділів.
В останні роки в Україні науково-дослідні інститути, окремі дослідники проводять широку роботу з підготовки й опублікування планів уроків з певних дисциплін для конкретних класів. (Наприклад, "Плани уроків для 1, 2, 3, 4 класів" за редакцією О.Я. Савченко). Зрозуміло, що це хороший методичний матеріал, який допомагає вчителям (особливо молодим) у підготовці до уроків. Проте це зовсім не означає, що вчитель має бездумно користуватися такими планами. Адже педагогічна діяльність вимагає творчого підходу до кожного уроку. Організація навчально-виховної роботи на уроці залежить від багатьох чинників: рівня фізичного, психічного й соціального розвитку вихованців; наявних засобів навчання; рівня володіння учнями методами самостійної пізнавальної діяльності; від рівня сформованості креативного підходу вчителя до своєї праці та багатьох інших чинників. Педагогічний досвід показує, що проведення уроків у паралельних класах, де мають опрацьовувати один і той же навчальний матеріал, вимагає деяких відмінностей щодо використання методів і прийомів навчання і навіть структури побудови уроку. К.Д. Ушинський зауважував, що важливий не сам метод, а передусім ідея, виведена з нього. Л.М. Толстой, заглиблюючись у світ виховання дітей, стверджував: кожен учитель повинен знати, що будь-який винайдений метод є тільки щабель, на який треба стати для того, щоб іти далі.
Педагогіка — це діалектична, творча наука. Тому основні педагогічні поняття, думки, судження не можна сприймати й використовувати в навчально-виховній роботі як рецепти, чекаючи від них бажаних результатів. У цьому сенсі слушними є міркування польського педагога Януша Корчака, який на прохання педагогів і батьків дати конкретні рекомендації щодо виховання й навчання дітей, писав: "Веліти кому-небудь продукувати необхідні тобі думки — те саме, що доручити чужій жінці народити твою дитину. Є категорія думок, які необхідно народжувати самому, в муках, і вони є найбільш цінними". Будь-який метод, який ми використовуємо у навчально-виховній роботі, може ефективно діяти в одних умовах і, навпаки, виявити свою непридатність в інших.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Технологія і техніка шкільного уроку» автора Кузьмінський А.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Підготовка вчителя до уроку“ на сторінці 10. Приємного читання.
