Принцип стимулювання.
Людина — істота активна за своєю природою. Але її діяльність може бути успішною й ефективною за умови психологічного схвалення.
Стимулювання як принцип НОП покликане, з одного боку, створити систему стимулів, необхідних для розв'язання педагогічних завдань, а з іншого — стати свого роду центром тяжіння в процесі організації будь-якої конкретної діяльності педагога й вихованців. Практичні розв'язання проблеми стимулювання передбачають таку організацію праці, за якої вчитель і учні не лише можуть, але й прагнуть працювати якомога краще. Таким чином, стимулювання — це своєрідне "психологічне погладжування", яке внутрішньо активізує особистість до праці. В цьому контексті доречно пригадати народну мудрість: "Боги й діти живуть там, де їх хвалять".
Принцип стимулювання є важливою основою організації педагогічної праці. Схвалення та заохочення важливі як метод стимулювання і дорослих, і дітей.
Основні вимоги принципу стимулювання:
• 1. Необхідно враховувати всі основні фактори педагогічної праці.
• 2. Доцільно постійно поєднувати різні стимули, прагнути до їх різноманітності.
• 3. Стимулювання не може обмежуватися лише заохоченням і покаранням; треба застосовувати систему педагогічних впливів.
• 4. В основі стимулювання має лежати принцип гуманізму, по^ ваги до особистості.
• 5. У системі стимулювання на першому місці мають бути моральні чинники заохочення.
• 6. Необхідно так організовувати стимулювання, щоб воно справляло організуючий вплив на особистість.
Принцип комплексності.
Комплекс (від лат. complexus — поєднання, зв'язок) — сукупність предметів чи явищ, що становлять єдине ціле. Комплексність означає, з одного боку, якість, властивість, стан предмета, процесу, явища, з іншого — підхід до їх вивчення, практичного здійснення на основі певної теорії і методики.
Комплексність як вихідне положення НОП — це властивість, якість, стан організації педагогічної праці, що має свою теорію і методи, тобто така організація праці, яка будь-яке складне явище навчання, виховання й розвитку учнів розглядає, з одного боку, як взаємопов'язану єдність різного роду компонентів, які становлять певну систему, а з іншого — як відносно самостійну частину більш загального цілого.
Комплексність як важливий компонент і вихідне положення НОП вчителя забезпечує єдність впливу соціально-психологічного, організаційно-педагогічного і духовного факторів на свідомість і розвиток учнів, на формування їхньої моральної поведінки; допомагає сприймати якості особистості в їх єдності і взаємозумовленості, враховувати безліч чинників, які впливають на процес виховання людини.
Принцип науковості.
Наука — одна із форм суспільної свідомості, що дає об'єктивне відображення світу; система знань про закономірності розвитку природи й суспільства та способи впливу на навколишній світ. Науковість — ознака того, що певна педагогічна діяльність ґрунтується на принципах науки, враховує її досягнення, відповідає її вимогам.
У системі НОП учителя-вихователя можна виокремити такі основні функції принципу науковості:
• 1. Частково методологічна функція, яка дає можливість на основі комплексу сучасних наукових методів вивчати процеси педагогічної праці, вести дослідження, впроваджувати наукові досягнення в практику, розповсюджувати досвід учителів-новаторів.
• 2. Функція приведення у відповідність до надбань сучасної науки і практики кожного з принципів НОП педагога.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Технологія і техніка шкільного уроку» автора Кузьмінський А.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Підготовка вчителя до уроку“ на сторінці 9. Приємного читання.
