• 11. Не робіть частих перерв у розумовій праці, бо кожен раз після перерви потрібен певний час для входження в роботу.
• 12. Розумно організовуйте свій відпочинок. Людський організм відразу весь не стомлюється. Стомлюються лише окремі групи м'язів і клітин мозку. Для здорового організму відпочинок — це не обов'язково відключення від усіх видів діяльності. Кращий відпочинок — доцільна зміна видів діяльності.
• 13. Установіть серед робочого дня годину повного відпочинку. Зазвичай це година відпочинку після обіду, коли маса крові скеровується до травної системи і мозок певною мірою знекровлюється, а отже, ослаблюється. Відпочивайте завжди у певний час.
• 14. Виховуйте повагу до робочого часу. Необхідно з повагою ставитися не лише до свого, але й до чужого робочого часу.
• 15. Усувайте можливі перешкоди. Не допускайте відволікання від праці непотрібними телефонними розмовами, сторонніми справами.
• 16. Якщо відчуваєте стомленість у вечірній час, а робота не просувається, перенесіть її на ранок, пам'ятаючи народну мудрість "Ранок мудріший за вечір". Адже під час нічного сну організм відновлює свою працездатність. Разом з тим не варто нехтувати й іншою порадою: "Зроби сьогодні все, що можна не відкладати на завтра".
• 17. Поспішайте повільно. Це парадоксальне міркування правильне в тому сенсі, що з погляду наукової організації праці не варто поспішати, метушитися, що призводить передусім до помилок, передчасної втоми. В цьому контексті стане в нагоді інша народна мудрість: "Поспішиш — людей насмішиш".
• 18. Привчайтесь вести щоденник і записну книжку. Звільняйте, не завантажуйте свою пам'ять інформацією (іменами людей, адресами, номерами телефонів, цифрами, фактами та под.), яка вимагає напруження мислення. Народна мудрість вчить: "Своєчасно не записана думка — це втрачений скарб", "Записна книжка — це запасний розум".
• 19. Учіться володіти собою, керувати своєю діяльністю; працюйте над виробленням власних умінь і навичок розумової праці.
Це лише деякі найбільш суттєві поради щодо раціонального використання робочого й вільного часу вчителя.
У процесі педагогічної діяльності важливо володіти основами наукової організації праці (НОП). Вони визначені передусім у принципах, які є основою, вихідними положеннями, що визначають засоби, форми й методи роботи вчителя щодо становлення свого професіоналізму і, зокрема, підготовки до уроків.
Розглянемо основні принципи наукової організації педагогічної праці.
Принцип цілеспрямованості.
Цілеспрямованість — це прагнення досягти певної мети, підпорядкованість їй певних дій, думок тощо.
Будь-яка свідома діяльність розпочинається з визначення цілі (мети), а завершується її досягненням. Ціль, таким чином, є одним з обов'язкових, першорядних елементів поведінки і свідомої діяльності людини. Ціль — категорія філософська, психологічна, соціальна й педагогічна. С.Л. Рубінштейн пов'язував діяльність особистості з наявністю певних цілей. "Наявність у людини волі, — писав він, — пов'язана з наявністю значимих для неї цілей і задач. Чим більш значимі й притягальні для людини ці цілі, тим — при інших рівних умовах — сильнішою буде її воля, більш напружене бажання, більш наполегливе прагнення до здійснення. Значущою ціллю є для людини те, що пов'язане з її потребами й інтересами"1. Наявність певних цілей є необхідною передумовою виникнення мотивів діяльності людини, моделювання перспектив розвитку. Зникає ціль — припиняється рух уперед.
Питання, як реалізувати загальну мету виховання в конкретній педагогічній діяльності, не є легким. Педагогічна праця — імовірнісна система. Тут немає і не може бути жорсткого припису щодо того, як правильно формулювати ціль і завдання навчання й виховання учнів. Разом з тим у педагогічній праці може мати місце алгоритм творчої діяльності, що передбачає фіксування в мозку впорядкованої сукупності вимог, які мають допомогти педагогу самостійно сформулювати цілі й завдання своєї діяльності.
Цей алгоритм може бути сформований на основі творчого підходу до реалізації таких завдань:
• 1. Ціль (мета) конкретної педагогічної діяльності виводиться не лише з її змісту, але й з більш високих цілей; вона коригується з урахуванням вікових та інших особливостей учнів, форм, методів, засобів, умов інтелектуальної праці.
• 2. Мета конкретної діяльності є спільною для педагога і його вихованців. Вона допомагає організовувати навчальний процес, мобілізовувати учнів на конкретну діяльність з позицій педагогічного співробітництва.
• 3. Загальна мета конкретної діяльності сама по собі не досягається. Вона реалізується певною сукупністю різноманітних завдань.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Технологія і техніка шкільного уроку» автора Кузьмінський А.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Підготовка вчителя до уроку“ на сторінці 5. Приємного читання.
