Розділ «Тема 19. Загальні методи і засоби виховання»

Всебічний розвиток особистості – це процес оволодіння засоба­ми матеріальної і духовної культури, створеної людством. Знакові засоби духовної культури виконують у вихованні дві функції. По-перше, вони слугують засобами зв'язку вихователів і вихованців, а також між вихованцями, забезпечуючи комунікацію у виховному колективі і поширення інформації. По-друге, вони використовуються в спільній діяльності як засоби розв'язання виховних завдань. Матері­альні і символічні засоби, пов'язані з мовою, утворюють складну систему, в якій символічні засоби спрямовані на управління і плану­вання діяльності вихованців, результатом якої є абстрактно-символьне мислення, свідомість, світогляд, моральні, естетичні та інші якості.

Знакові засоби є основними у вихованні мислення. Вони вико­ристовуються в інтелектуальній діяльності для виховання свідомості (наукової, естетичної, моральної, побутової та ін.). Свідомість вихову­ється обома видами знакових засобів. Засоби комунікації необхідні для орієнтації учня в соціальному оточенні. Засоби інтелектуальної діяльності слугують для виховання переконань, навичок, звичок куль­тури поведінки Ці засоби використовуються як в сумісній, так і в самостійній діяльності вихованців.

В підлітковому віці під впливом виховання свідомість вперше набуває таких якостей, як системність, узагальненість і дієвість для чого використовуються свої засоби. Системність свідомості вихову­ється такими засобами як дитяча енциклопедія, науково-популярна література з навчальних предметів, графічні засоби. Узагальненість свідомості формується за допомогою використання інваріантів теоре­тичного знання, засобів їх конкретизації, системи явищ, що вивчають­ся, заданій в графічній чи табличній формі. Дієвість свідомості утво­рюється в результаті багаторазового використання теоретичних уяв­лень при розв'язанні різноманітних життєвих проблем.

В юнацькому віці продовжують розвиватися (переважно за ра­хунок самовиховання), набуваючи нових рис, рефлексія, антицидація і асиміляція. Завдяки рефлексії свідомість аналізує особисті якості індивіда, виявляє "дефекти" минулого виховання. У виховній рефлек­сії велику роль відіграє приклад авторитетного дорослого, класична художня література, логічні засоби самоаналізу.

Антиципадія – здатність свідомості передбачати наслідки пла­нових дій до їх здійснення, на етапі підготовки. Вона формується засобами логічного аналізу поведінки і вчинків різних осіб" в т.ч. власних помилок, спочатку в процесі обговорення їх з авторитетним, досвідченим дорослим, потім у дискусіях з друзями і в самоаналізі.

Асиміляція характеризує свідомість у плані її можливості засво­ювати духовні цінності народу, виробляючи на цій основі переконан­ня, звички поведінки та інші якості. Для розвитку здатності асимілю­вати культурні цінності використовують міжособистісні стосунки, бесіди на естетичні і моральні теми, приклад учителя і батьків, екску­рсії, обговорення творів художньої літератури та ін.

Емоції – особливий клас психічних процесів і станів, пов'язаних з інстинктами, потребами і мотивами, що відображаються у формі безпосереднього переживання (задоволення, радості, страху), значи­мість діючих на індивіда явищ і ситуацій для здійснення його життєді­яльності.

Які засоби виховання вищих емоцій? До вищих емоцій належать почуття патріотизму, гуманізму, власної гідності, чесності, поряднос­ті, совісті, обов'язку, естетичного почуття, дружби та інші. Крім них, у людини є вроджені, природні почуття задоволення, голоду, страху, болі тощо, а також примітивні почуття, що з'являються в дошкільний період (любов до батьків, гордість та ін.), які потім розвиваються у вищі емоції.

В шкільні роки емоції виховуються разом з інтелектом і тими ж засобами. Разом з тим, виховання емоцій має і певну специфіку. Вели­ке значення мають емоції дорослих, з яких діти беруть приклад. Емо­ції дорослих доповнюються іншим засобом — міжособистісним стосунками і спілкуванням. В спілкуванні зміцнюються звички емо­ційної поведінки і емоційне ставлення до зовнішнього світу, інших людей і самого себе.

Засобами самовиховання вищих моральних і естетичних емоцій у старшокласників є художня література; виставки і музеї, різні види мистецтва, художня самодіяльність, гуртки і творчі студії, туризм і спорт.

Засобами виховання вольових якостей особистості (наполегли­вості, цілеспрямованості, завзятості, самовладання, прагнення до незалежності, послідовності) є особистий приклад дорослого; діяль­ність, спрямована на досягнення важливої мети, громадська думка, система завдань тощо.

У старших класах великого значення набуває самовиховання вольових якостей особистості, засоби для якого вибирає сам вихова­нець. Самовиховання волі здійснюється на основі єдності емоційної і інтелектуальної сфер особистості; тому їхніми засобами є пізнавальна і практична діяльність у поєднанні з рефлексією і онтиципадією. Розв'язання складних пізнавальних і практичних завдань на основі власних бажань дозволяє старшокласнику тренувати свою волю, наполегливість, цілеспрямованість у відповідності з ідеалом. Завдяки рефлексії і антиципадії старшокласник може періодично співставляти результати самовиховання з життєвими завданнями і виробленими ідеалами.

19.8. Взаємозв'язок методів і засобів виховання

Зміст, засоби і методи утворюють систему виховного процесу, адекватну меті і завданням виховання. Зміст виховання складає духо­вні цінності внутрішнього світу дитини.

Методи виховання свідомості (лекції, бесіди, диспути, особис­тий приклад та ін.) поєднуються з такими засобами як наукова і худо­жня література, періодична преса, інші знакові засоби світової і націо­нальної культури.

Методи організації діяльності (педагогічна вимога, управління і самоврядування колективу, громадська думка, привчання, вправи, створення виховних ситуацій та ін.) поєднуються з такими засобами виховання як режим, дисципліна, колектив, різноманітні види практи­чної і трудової діяльності, художня самодіяльність і ін. Взаємозв'язок цих методів і засобів спрямовані на виховання стійких якостей особи­стості, навичок культури поведінки і нормативів міжособистісних стосунків.

Методи стимулювання культури поведінки (змагання, заохочен­ня і покарання) пов'язані з засобами матеріальної і духовної нагороди за успіхи, а також з засобами морального осуду різноманітних вчин­ків. Оцінка результатів — обов'язковий елемент підведення підсумків діяльності, причому особливо важливе значення має вербальна похва­ла позитивних вчинків, яка зміцнює культурні навички і в подальшо­му стає основою самооцінки і самовиховання в юнацькому віці.

Засобами виховання культури відносин є дорослі люди, що бе­руть участь у спільній діяльності з вихованцем і користуються у нього повагою і авторитетом. Від них учень наслідує емоційне, вольове, інтелектуальне ставлення до природи, суспільства, матеріальної і духовної культури, оточуючих людей (батьків, учителів, друзів) і до самого себе.

Взаємозв'язок засобів і методів виховання залежить від віку і вихованості учнів. У початковій школі основним є особистий приклад і вимога вчителя. В підлітковому віці - це положення зберігається, але потребує доповнення. Провідну роль тут відіграє колектив, який виконує три функції: 1) громадської думки, що вимагає від вихованця певної культури поведінки; 2) форми організації колективного обго­ворення змісту культури і ставлення до неї; 3) корекції поведінки підлітків шляхом оцінки їх вчинків, планів і намірів.

При вихованні старшокласників взаємозв'язок засобів і методів доповнюється і ускладнюються новими елементами, пов'язаними з самовихованням. Зразки і зовнішні вимоги до культури поведінки, що систематично використовуються як засоби і методи функціонування колективу, поступово стають внутрішніми критеріями самооцінки і самовиховання. Помітну роль тут відіграють особисті духовні контак­ти, дружба і товаришування, задушевні бесіди і диспути у вузькому колі однодумців.