Розділ «МОДУЛЬ ІІІ. ОСОБЛИВОСТІ ПРОФЕСІЙНОГО СПІЛКУВАННЯ В ДІЯЛЬНОСТІ ВИХОВАТЕЛЯ ДНЗ»

ЛЕКЦІЯ 3.1. Основи комунікативної техніки вихователя ДНЗ

1. Характеристика опорного понятійного апарату з теми

У соціально-психологічній літературі поняття спілкування визначають як складний, багатогранний процес встановлення й розвитку контактів між людьми, що спричинений потребами у спільній діяльності та включає обмін інформацією, вироблення єдиної стратегії взаємодії й розуміння іншої людини.

За визначенням О. Леонтьєва, педагогічне спілкування - взаємодія педагога та вихованців, що спрямована на створення сприятливого психологічного клімату у колективі.

Спілкування включає в себе процеси перцепції (сприйняття), комунікації (обміну інформації), інтеракції (взаємодії).

Професійне спілкування педагога - це процес встановлення і розвитку контактів між суб'єктами соціально-педагогічної та психологічної взаємодії, що спричинений особистісно-професійними потребами, включає обмін інформацією та створення сприятливих умов для взаємодії.

Слід враховувати особливості, емоційні механізми у ситуаціях тривалого спілкування та спілкування вперше.

2. Суть та особливості спілкування вперше

3. Суть та особливості тривалого спілкування

Тривале спілкування здійснюється на основі врахування та використання інформації про види міжособистісного спілкування; стилі управління та спілкування; моделі та рівні спілкування.

Види спілкування.

Існують різні класифікації видів і типів спілкування. Основою для існування такого різноманіття комунікативних актів є різні ознаки комунікаторів: вікові, статеві, професійні, загальнокультурні, освітні. Важливим є і рівень сформованості комунікативної культури. Залежно від сутності критеріїв класифікацій можна виділити широке різноманіття видів спілкування:

1. На основі критерію засобів спілкування: вербальне (словесне) та невербальне (безсловесне).

2. На основі критерію форми спілкування: анонімне (між незнайомими та малознайомими людьми), функціонально-рольове (лікар - хворий, психолог - клієнт...), неформальне (міжособистісне).

3. На основі критерію задіяності інших засобів комунікації: безпосереднє (наприклад, бесіда комунікаторів) та опосередковане іншими засобами комунікації чи художніми засобами (листування комунікаторів).

4. На основі критерію змісту спілкування: виробничо-професійне, практично-побутове, міжособистісно-сімейне, науково-теоретичне.

5. На основі критерію типу зв'язку комунікаторів: односпрямоване, двоспрямоване. Наприклад, перегляд кінофільму - односпрямований комунікативний акт; написання листа акторам чи режисеру фільму - двоспрямований комунікативний акт.

6. На основі критерію результату спілкування: негативне (коли комунікатори неправильно трактують думки і погляди один одного), нейтральне (коли комунікатори не розуміють один одного), позитивне (коли комунікатори чудово розуміють один одного).

Стилі управління та спілкування (за І. Зязюном)