Розділ «МОДУЛЬ ІІІ. ОСОБЛИВОСТІ ПРОФЕСІЙНОГО СПІЛКУВАННЯ В ДІЯЛЬНОСТІ ВИХОВАТЕЛЯ ДНЗ»

Над цим треба поміркувати.

Неправильна побудова репліки під час нерефлексивного слухання може призвести до порушення контакту зі співрозмовником. Не рекомендується вживати такі фрази: "Ну, давай", "Не може бути, щоб так уже й погано", "Так, це тобі не під силу" тощо. Емоційний стан подібний до маятника: сягнувши до вищої межі емоційного напруження, людина починає заспокоюватися, потім сила її відчуттів знову збільшується, сягнувши до вищої межі, потім спадає. Якщо не втручатися у цей процес, не "розгойдувати" маятник додатково, висловлюючись, людина заспокоїться, і після цього з нею можна буде спілкуватися спокійно.

Головне у нерефлексивному слуханні:

o не мовчати, тому що глухе мовчання у будь-якої людини викликає роздратування, а у збудженої людини тим паче;

o не ставити уточнювальних питань, тому що це тільки викличе у відповідь вибух обурення;

o не говорити партнеру: "Заспокойся, не хвилюйся, все налагодиться" - він цих слів адекватно зрозуміти не може, вони його обурюють, йому здається, що його проблему недооцінюють, що його не розуміють.

Іноді у таких випадках корисно "прилаштовуватися" під партнера, повторити його слова, емоції, рухи, тобто поводитися так, як він, розділяти його відчуття. Але робити це потрібно щиро, інакше повторення дій буде оцінено як знущання над його відчуттями.

Нерефлексивне слухання, що супроводжується прийомами невербального спілкування, виражає розуміння і співчуття значно краще, ніж вербальне. Нерефлексивне слухання можна використовувати стосовно сором'язливих і невпевнених у собі учнів, у ситуаціях, коли учень бажає висловити свою думку, емоційне ставлення або якщо він відчуває труднощі у висловлюванні своїх наболілих проблем. У наведених прикладах використання нерефлексивного слухання дає змогу максимально обмежити втручання у розмову, що полегшує самовираження того, хто говорить.

Ситуації, в яких доцільно слухати нерефлексивно

- у несуттєвих особистісних ситуаціях;

- у неважливих та нескладних професійно орієнтованих ситуаціях;

- коли співрозмовник знаходиться у негативній емоційній домінанті з тим, щоб не підсилювати його емоційного стану.

Емпатійне слухання дозволяє переживати ті відчуття, які переживає співрозмовник, відображати їх, розуміти емоційний стан співрозмовника і розділяти його.

При емпатійному слуханні не дають порад, не прагнуть оцінити співрозмовника, не критикують, не повчають. Саме у цьому і полягає секрет гарного слухання - такого, яке дає іншій людині полегшення і відкриває йому нові шляхи для розуміння самого себе.

Правила емпатійного слухання

1. Необхідно налаштуватися на слухання: на певний час забути про свої проблеми, звільнити душу від власних переживань і спробувати відійти від готових установок і упереджень щодо співрозмовника. Тільки у цьому разі можна зрозуміти, що відчуває співрозмовник, "побачити" його емоції.

2. У своїй реакції на слова партнера необхідно відображати у точності переживання, відчуття, емоції, що стоять за його висловами, але зробити це так, щоб продемонструвати співрозмовнику, що його відчуття не тільки правильно зрозуміли, але і прийнято.

3. Необхідно тримати паузу. Після Вашої відповіді співрозмовнику звичайно треба помовчати, поміркувати, щоб розібратися в своєму переживанні.

4. Необхідно пам'ятати, що емпатійне слухання - не інтерпретація прихованих від співрозмовника таємних мотивів його поведінки. Треба тільки відобразити відчуття партнера, але не пояснювати йому причину виникнення цього відчуття. Зауваження на кшталт: "То це у тебе тому, що ти просто заздриш своєму другові" або "Насправді тобі хотілося б, щоб на тебе весь час звертали увагу" не можуть викликати нічого у відповідь, окрім агресії і захисту.

5. У випадках, коли партнер збуджений і бесіда складається таким чином, що партнер говорить "не закриваючи рота", а Ваша бесіда має достатньо довірчий характер, зовсім не обов'язково відповідати розгорненими фразами, достатньо просто підтримувати партнера короткими фразами типу "так-так", "угу", кивати головою або повторювати його останні слова. Методика емпатійного слухання застосовується тільки у тому разі, коли людина сама хоче поділитися якимись переживаннями. У разі ж, коли вона ставить звичні питання на кшталт: "А Ви не знаєте, що означає те-то?" або ж просто не хоче говорити з Вами, а Ви б дуже хотіли обговорити з нею що-небудь, вживання емпатійного слухання просто неможливе.