Розділ «МОДУЛЬ ІІІ. ОСОБЛИВОСТІ ПРОФЕСІЙНОГО СПІЛКУВАННЯ В ДІЯЛЬНОСТІ ВИХОВАТЕЛЯ ДНЗ»

Стилі управління: авторитарний - стиль диктату, тиску; демократичний - партнерський; ліберальний - загравання, підкупу (за І. Зязюном). Стилі спілкування:

- активно-позитивний характеризується стабільними емоційно-позитивними стосунками, які забезпечують високий рівень формального та неформального спілкування;

- пасивно-позитивний характеризується нечітко вираженою емоційно-позитивною установкою, яка поєднується з офіційністю і сухістю у стосунках;

- нестійкий характеризується ситуативністю стосунків при загальній емоційно-позитивній установці; стосунки залежать від ситуації та емоцій і почуттів, що з нею пов'язані.

Стилі педагогічного спілкування (за В. Кан-Каликом)

- спілкування на основі захопленості спільною творчою діяльністю. В основі стилю лежить активно-позитивне ставлення педагога до дітей та справи, намагання спільно розв'язати питання, що постають;

- стиль дружнього розташування - близький і тісно пов'язаний з попереднім стилем та є практично його умовою;

- спілкування-дистанція - стиль, характерною ознакою і умовою якого є дистанція - "важливий" регулятор стосунків;

- спілкування-залякування - крайня форма спілкування-дистанції. Поєднує у собі негативне ставлення до учнів та авторитарність у способах організації діяльності;

- спілкування-загравання - стиль спілкування, що мотивується намаганням учителя здобути хибний, дешевий авторитет. Може поєднувати загальне позитивне ставлення до дітей, вияви лібералізму, невимогливості.

Усі варіанти перерахованих стилів спілкування можна згрупувати у два типи: діалогічне та монологічне спілкування. Ознаки спілкування-діалогу: духовна єдність, взаємна довіра, відкритість, доброзичливість, спільне бачення, обговорення та розв'язання проблеми.

Моделі педагогічного спілкування (за І. Юсуповим)

1. Дикторська модель ("Монблан") - гірська вершина. Педагог відірваний від колективу учнів, знаходиться у царині власних знань. Педагогічні функції зведені до інформування, повідомлення.

2. Неконтактна модель ("Китайська стіна"). Близька до попередньої. Неконтактність пов'язана з існуванням різних бар'єрів, чинників бар'єрів: підкреслення вчителем свого офіційного статусу, поблажливого ставлення до учнів.

3. Гіпорефлексивна модель ("Глухар"). Педагог зосереджений на собі: мова монотонна, чує сам себе - як наслідок суб'єкти взаємодії існують ізольовано, навчально-виховний вплив здійснюється формально.

4. Гіперрефлексивна модель ("Гамлет"). Педагога хвилює не змістовий бік спілкування, а те, як педагог виглядає при цьому, як його сприймають - як наслідок міжособистісні стосунки зводяться в абсолют, а тому формують у педагога неадекватні вчинки і реакції.

5. Негнучкого реагування ("Робот"). Взаємодія будується за жорсткою програмою на основі інструкцій та розпоряджень і як наслідок не враховується педагогічна дійсність, склад та психологічний стан учнів, а тому має місце низький рівень педагогічної взаємодії.

6. Вибіркового реагування ("Локатор"). Базується на вибірковості стосунків з учнями, орієнтація на талановитих чи слабких і як наслідок - порушення цілісності взаємодії у спілкуванні.

7. Активної взаємодії ("Союз"). Педагог організує діалог з учнями, взаємодію, підтримує емоційно-позитивний стиль стосунків, заохочує ініціативу.

8. Авторитарна модель ("Я сам"). Навчальний процес фокусується на педагогові. Однобока активність педагога гальмує активність учнів і як наслідок виховується безініціативність, пасивність, знижується пізнавальна і творча активність.