Розділ «МОДУЛЬ ІІ. ПСИХОТЕХНІКА ТА ПЕДАГОГІЧНА ТЕХНІКА У ДІЯЛЬНОСТІ ВИХОВАТЕЛЯ ДНЗ»

Ґрунтується на розумінні природи домінанти (пануючий або домінуючий осередок збудження в крові). Домінанта - панівний осередок збудження, що виникає в корі великих півкуль у відповідь на інтенсивний подразник, створює там потужний осередок збудження, гальмуючи при цьому інші осередки та забираючи їх потужність на себе.

У зв'язку з цим людина в стані домінанти (афекту) є некерованою, нездатною за допомогою вольового зусилля керувати своєю поведінкою. Тому першою допомогою є зняття домінанти - зниження інтенсивності основного осередку збудження шляхом:

- створення іншої домінанти (іншої інтенсивності, іншого джерела збудження: холодна вода, ляпас, повідомлення шокуючої інформації);

- шляхом вправ на розосередження (н-д, "Резервуар").

У ситуації стресу важливим є утримати себе (іншу людину) від прийняття важливих рішень. Вони є емоційними, а значить, не раціональними.

Під час повідомлення іншій людині негативної новини керуватись правилами щодо запобігання втрати свідомості (посадити людину, якщо зблідла, швидко нахилити голову вниз, щоб запобігти втраті свідомості).

б) Регуляція емоційних станів

Через:

I. Зовнішній вияв емоцій. Ґрунтується на розумінні взаємозв'язку фізичного і психічного станів людини - прямо пропорційного. Емоційне збудження викликає фізичну активність, рухливість, прискорюється темп дихання, мовлення, рухів. Свідомо уповільнюючи темп дихання, рухів, мовлення, ми рефлекторно знижуємо психоемоційну напругу. В ситуації стресу організм викидає в кров підвищену кількість адреналіну. Адреналін потрібен для того, щоб підвищити активність.

Порада: давайте можливість організму природно виявити активність, рухливість як відповідь на психоемоційну напругу, а потім, концентруючи увагу на темпах дихання і рухів, свідомо уповільнити їх - це приведе до зниження внутрішньої напруги.

II. Тонус скелетних м'язів. Ґрунтується на прямопропорційному зв'язку між психічним і фізичним станом. Внутрішня напруга викликає напругу м'язову.

Порада: розслабляючи різні групи м'язів, знімаємо внутрішню напругу. Під час гніву у людини напружуються м'язи обличчя, змінюючи міміку. Якщо ми знаходимося у стані гніву і намагаємося приховати гнів посмішкою, не розслабивши при цьому м'язів обличчя, - виходить гримаса. Тому в стані гніву слід спочатку розслабити м'язи обличчя (вправи "Морозиво", "Сонячний промінчик").

III. Психічну розрядку: вправи на перемикання та відволікання уваги. Психічна розрядка включає перемикання (свідомо переводити увагу на іншу розмову, діяльність); відволікання - дуже схоже на перемикання, але перемикаємось не на реальні дії, а на уявні (мріємо, згадуємо щось приємне); відключення - прийом, що спрямований на зняття осередку збудження шляхом ковзання по предметах, що знаходяться на різних колах уваги.

в) Методика аутогенного тренування (АТ).

Термін "аутогенне тренування" (АТ) походить від грецького "ауто" - сам, "генний" - що породжує. АТ розроблене німецьким психотерапевтом Йоганном Шульцем. Його метою було психічне і фізичне оздоровлення людини за допомогою самонавіювання в стані релаксації. Спочатку воно застосовувалося переважно в медичних цілях для лікування розладів нервової системи. Згодом

АТ взяли на озброєння в спортивній медицині для оптимізації емоційного стану спортсменів, психічної підготовки до змагань.

АТ - це методика саморегуляції психофізичного самопочуття, яка передбачає входження в стан релаксації та вплив на різноманітні функції і стани організму за допомогою спеціально відібраних словесних формул та образних уявлень. В основі методики саморегуляції лежить техніка релаксації.

Релаксація - це фізичне і психічне розслаблення. Мета релаксації - підготовка тіла і психіки до діяльності, зосередження на своєму внутрішньому світі, звільнення від зайвої фізичної та емоційної напруги.

Релаксація необхідна:

- для підготовки свідомості і тіла до самонавіяння, аутотренінгу;