Розділ «МОДУЛЬ ІІ. ПСИХОТЕХНІКА ТА ПЕДАГОГІЧНА ТЕХНІКА У ДІЯЛЬНОСТІ ВИХОВАТЕЛЯ ДНЗ»

Фактичні (дійсні) втрати означають, що факт цієї втрати вже відбувся і він очевидний для інших, наприклад: смерть людини, яку ми любимо, втрата роботи, якій присвятили багато років, крадіжка особистого майна тощо.

Уявні втрати мають сенс тільки для особи, що її переживає, проте невідчутні (і не завжди зрозумілі) для оточення. У цьому разі така втрата близька до психологічної, і практично завжди вона має психологічну основу.

Фізичні втрати завжди пов'язані, насамперед, з фізичними стражданнями, з відчуттям фізичного болю. Це може бути втрата кінцівки внаслідок нещасного випадку, тілесних ушкоджень, незаживних ран тощо.

Психологічні втрати стосуються, переважно, зміни сприйняття особою самої себе як індивіда, своєї ролі в сім'ї, громаді, ставлення до себе оточення [11, с. 12-14].

Втрата породжує тривогу і відчуття вразливості. Стан вразливості може бути початком кризи. О. Шевченко виділяє деякі категорії втрат, які можуть спричинити кризи:

1. Втрати, пов'язані з життєвими ситуаціями та їх переживанням: розлучення, розрив стосунків, розрив дружби, зміна роботи, школи, місця проживання, втрата роботи, різні природні катастрофи, пограбування, напад, насилля.

2. Втрати, пов'язані з хворобою:

- задовільного стану здоров'я;

- фізичних функцій;

- частини тіла або частини системи організму; самосприйняття як цілісної, інтегрованої особистості; незалежності;

- контролю над своїм довкіллям, режимом (розпорядком).

3. Втрати, пов'язані зі смертю:

- смерть рідної людини або друга,

- важливої підтримки з боку померлого; визначеної ролі (у стосунках з померлим); можливості вирішити конфлікт; надії на майбутнє з померлою особою; цілей, запланованих з померлою особою.

За визначенням Д. Енджела, типовою реакцією на втрату цінного об'єкта є горе. Горе - це низка виражених фізичних та психологічних реакцій, що йдуть за втратою. Це нормальна, природна, необхідна і пристосувальна відповідь на втрату, це реакція на всі види втрат. У своїй теорії горя психіатр окреслює три стадії переживання горя:

1 стадія. Шок і зневіра (заперечення)

Для цієї стадії характерними є: дезорієнтація, почуття безпорадності, заперечення як своєрідний захист до того часу, поки особа не зможе сприймати реальність. Стадія може тривати від декількох хвилин до кількох днів.

2 стадія. Поступове усвідомлення втрати

Для цієї стадії характерними є: переживання емоційного болю на тлі усвідомлення реальності втрати, визнання того, що людина безсила змінити ситуацію, почуття вини, злість і неприязнь, які можуть бути спрямовані на інших, сором, почуття безпорадності чи безнадії, смуток, усамітнення, самотність, порушення апетиту, сну. Стадія може тривати від 6 до 12 місяців.

3 стадія. Відновлення та звільнення від почуття втрати