Розділ «МОДУЛЬ ІІ. ПСИХОТЕХНІКА ТА ПЕДАГОГІЧНА ТЕХНІКА У ДІЯЛЬНОСТІ ВИХОВАТЕЛЯ ДНЗ»

- Шевченко О. Т. Психологія кризових станів: Навч. посіб. / О. Т. Шевченко.- К.: Здоров'я, 2005.- 120 с.

У зазначених джерелах є поради щодо власної поведінки та професійної допомоги дитині, що пережила втрату відповідно до стадій переживання й оплакування горя: стадії заперечення, гніву, торгів, депресії.

Детальніше ці питання будуть розглядатися в межах семінарського заняття, а тому вказану літературу потрібно буде опрацювати самостійно: Хрестоматія до курсу ОПМ соціального педагога.- С. 14-92.

Інша людина - ще один об'єктивний стресогенний чинник, запобігти дії якого можна, дотримуючись наступних стратегій у стосунках з людьми:

- пробачати;

- уникати конфліктогенів у спілкуванні;

- якщо людина має несприятливі для спілкування чи ділових стосунків риси характеру (необов'язкова, нечесна, непорядна тощо), намагатись уникати співпраці у відповідальних ситуаціях;

- не намагатися помститись за завдані образи;

- конструктивно реагувати на критику, не ображатись на того, хто критикує, завжди дякувати за адекватну критику;

- дотримуватись правил конструктивної критики щодо інших, щоб не стати для них стресогенним чинником: говорити спочатку про позитивне, а тільки потім про недоліки; якщо критикуєш, одночасно говори пропозиції; застосовуй при цьому правило конгруентності жестів тощо.

Детальніше про ці та інші рекомендації дивіться у книжці: Дейл Карнеги "Как перестать беспокоиться и начать жить".

Якщо у Вашому оточенні є людина, яка викликає у Вас негативні емоції і дотриматись вказаних вище рекомендацій складно, можна спробувати змінити ставлення за допомогою ігор-релаксацій, ігор-звільнень, ігор-формул, які пропонує Н.В. Самоукіна (Игры, в которые играют...: хрестоматія до курсу ОПМ соціального педагога.- С. 92-102).

б) на основі врахування суб'єктивних стресогенних чинників

Суб'єктивний стресовий чинник - негативне мислення. Це стійка система негативних поглядів на себе та навколишній світ (все погано, я невдаха). Щоб запобігти дії цього стресогенного чинника, необхідно змінити негативне мислення на позитивне, сформувати власну позитивну "Я-концепцію". Карл Роджерс у межах гуманістичної психотерапії розглядав позитивну "Я-концепцію" як динамічну систему позитивних поглядів на себе та оточення.

У російській психології Юрій Орлов обґрунтовував ідеї позитивного (саногенного - такого, яке лікує) мислення.

Фізіологічні механізми формування позитивного мислення

- людський мозок не диференціює реальне і уявне. Якщо ми згадуємо чи уявляємо щось приємне, наш організм сприймає це як реальну позитивну ситуацію. І навпаки, культивація негативних переживань через багаторазове переповідання ситуації, яка склалася, ставить людину у штучну ситуацію абсолютно реального негативного переживання;

- на цьому ґрунтується позитивна візуалізація - один з механізмів формування позитивного мислення;

- згадуючи позитивне чи уявляючи майбутнє в позитивному аспекті чи напрямку, ми актуалізовуємо в глибинах підсвідомості позитивний досвід, підсилюючи його та закріплюючи, формуючи психологію успішної людини.

У формуванні позитивного мислення задіяні свідомість, підсвідомість та позитивна візуалізація.