Розділ «МОДУЛЬ ІІ. ПСИХОТЕХНІКА ТА ПЕДАГОГІЧНА ТЕХНІКА У ДІЯЛЬНОСТІ ВИХОВАТЕЛЯ ДНЗ»

Для цієї стадії характерними є: поява фізичних симптомів, можлива ідеалізація померлого. Особа, що залишилася, починає сприймати втрату. Встановлення нових соціальних моделей стосунків. Стадія означає початок процесу зцілення і може тривати декілька років [11, с. 30-32].

Джуді Тейтельбаум виділяє такі фази горя між початковою зневірою і повним прийняттям смерті:

- перша фаза - шок;

- середня фаза - страждання і дезорієнтація;

- фінальна фаза - післяшок і реорганізація.

Фаза шоку, або заціпеніння, може тривати години або навіть тижні. Так як наш організм перебуває в шоці, так і розум шокований внаслідок потужної емоційної кризи. У цей період частина болю виключена, ніби почуття людини частково знеболили.

Фаза страждання і дезорганізації - найдовша і найболючіша. У цій фазі людина зазнає сильного психологічного стресу, який впливає на її психіку та соматику. Найчастішими є такі прояви:

1. Емоційні страждання - лють і гнів; жалість до себе, депресія; відчуття вини, виснаження, самотності, смутку, покинутості і спустошення, каяття, страху.

2. Порушення розумових процесів - стрибки думок, нездатність концентруватися, бажання відособитися від оточення, збентеження, ірраціональні думки про самогубство, смерть чи возз'єднання з померлим.

3. Порушення сну - різні форми безсоння, неприємні сновидіння чи нічні кошмари.

4. Порушення апетиту (найчастіше зниження) чи зміна споживання їжі (режиму чи виду продуктів).

5. Сексуальні порушення.

6. Фізичні симптоми - запаморочення, тремтіння, головний біль, серцебиття, коротке переривчасте дихання, слабкість, інколи ознаки тривалої застуди.

Найважливіша річ, яку треба пам'ятати, особливо коли страждання відбирають всю життєву енергію, - що біль горя не є постійним і не триватиме вічно.

Фаза реорганізації - остання фаза у переживанні горя, коли померлий перестає бути в центрі нашої уваги і життя. Глибока скорбота переростає в смуток, апетит, сон, енергія і функціонування повертаються практично до норми. Людину починає більше цікавити довколишній світ. Вона може думати про майбутнє. Образ померлого тепер відсувається з переднього плану на задній. Потреба говорити про нього стає меншою. Втрата не є менш реальною, але відчуття виснаженості зменшується [11, с. 32-34].

Поради щодо формування готовності пережити втрату у ситуаціях об'єктивно непоправного можна знайти у роботах:

- Дейл Карнеги "Как перестать беспокоиться и начать жить" (змиритись з непоправним, жити у відрізку сьогоднішнього дня, не самозвинувачувати себе з приводу того, що сталося, тощо);

- Боб Дейтс "Жизнь после потери";

- Козіна Н. Як допомогти дітям пережити втрату близької людини;

- Коулмен Пол. Как сказать ребенку о...