TextBook Уперше природу стресу, з точки зору фізіології, психології, медицини, описав Ганс Сельє у 1936 р., ґрунтуючись на клінічних дослідженнях та пов'язуючи стрес із навантаженнями на складні біологічні, психологічні та соціально-психологічні системи та протидію таким навантаженням. Г. Се-льє трактував стрес як фізіологічний синдром, представлений сукупністю неспецифічних реакцій організму у відповідь на вимоги, що висуваються до організму. Характер цього синдрому є відносно незалежним від факторів, що його викликали (стресорів). Це дозволило Сельє говорити про загальний адаптаційний синдром та основні його фази: тривоги, опору, виснаження.
Для фази тривоги характерним є те, що організм змінює свої характеристики, послаблюючи рівень опору стресу. Якщо стресор потужний, може настати смерть. На фазі опору, якщо дія стресора сумісна з адаптаційними можливостями організму, формується тривалий і потужний, вищий за звичайний опір стресорам. Ознаки реакції тривоги практично зникають. Якщо стресор має тривалу дію, організм спочатку намагається адаптуватись, але поступово адаптаційна енергія вичерпується, знову з'являються ознаки реакції тривоги, що може призвести до загибелі індивіда у фазі виснаження. Клінічні дослідження надали підстави Сельє говорити, що здатність організму до адаптації (адаптаційна енергія) не безмежна.
Тривалі дослідження природи фізіологічного та психологічного стресів дають науковцям підстави говорити про спільні фізіологічні зміни в організмі та про суттєві відмінності в механізмах їх формування. Так, фізіологічний стрес виникає у зв'язку з безпосередніми фізичними впливами, при психічному (емоційному) стресі вплив психологічних стресорів опосередковується психічними процесами особистості, які забезпечують оцінку подразника, порівняння його з власним попереднім досвідом. Подразник набуває ознак стресора, якщо внаслідок психічної обробки інформації про подразник виникає відчуття загрози. Суб'єктивна оцінка подразника залежить від власного досвіду (особливо набутого в ранньому дитинстві), особистісних якостей, когнітивних процесів та психічних станів особистості, що забезпечують психологічний механізм визначення індивідуальної значущості стресора. Важливу роль у формуванні стресу відіграють особливості соціалізації особистості в дитячому віці, коли значною мірою визначається індивідуальна значущість життєвих подій та формуються стереотипи реагування. Встановлено, що ймовірність виникнення пов'язаних зі стресом психічних (особливо невротичних) розладів залежить від співвідношення стресорів, що впливали на людину в дитинстві (особливо стресові ситуації, які були зумовлені неадекватною поведінкою матері: її впертість, нетерплячість до інших, завищені домагання, авторитарність, надмірні вимоги до дитини чи, навпаки, образливість, знижений емоційний фон, песимізм, невпевненість у собі). Має місце і негативний вплив з боку батька: поведінка, що занижує самооцінку дитини, недостатність уваги, агресивність. Причому особливості спілкування з матір'ю не можуть компенсувати стресогенні ситуації, пов'язані з батьком.
Психологічний стрес - це мобілізація сил організму, яка виникає у відповідь на змінені умови існування. Розрізняють:
дистрес - мобілізація (реакція) сил організму у відповідь на негативні умови, події (н-д, двійка на екзамені);
аустрес - мобілізація (реакція) сил організму у відповідь на позитивні події, умови (н-д, весілля).
Способи саморегуляції поділяються на дві групи: способи попередження стресу; способи виходу зі стресу.
Способи попередження стресу
а) на основі врахування об'єктивних стресогенних чинників
Способи попередження стресу ґрунтуються на знанні чинників, які його зумовлюють. Існують об'єктивні та суб'єктивні чинники стресу. Об'єктивно існуючі чинники стресу - це чинники, які не залежать від нас, від нашої свідомості. Такі чинники умовно можна об'єднати у такі підгрупи:
Об'єктивно непоправне (смерть, смертельна хвороба, природні та соціальні катаклізми). З такими чинниками зустрічається протягом свого життя кожна людина незалежно від того, бажає вона цього чи ні. Тому важливо розумітись на природі об'єктивних чинників, сформувати власну психологічну готовність діяти і жити в умовах об'єктивно непоправного. В основі об'єктивно існуючого стресогенного чинника завжди лежить втрата.
У сучасному суспільстві люди постійно зазнають втрат. До них ведуть і природні катастрофи, і все частіші випадки тероризму, й особисті кризи, без яких не обходиться жодна людська істота. Опиняючись у вирі власного життя і завантажуючись інформацією про страждання багатьох людей, що несеться бурхливим потоком з усіх засобів масової інформації, пересічна особа може бути надто переобтяжена думками про можливі втрати. Проте без втрат протягом усього життя неможливе особистісне зростання. Багато людей вважають втратою лише смерть, але втрати різних типів відбуваються щодня.
За визначенням О. Шевченко, втратою є будь-яка ситуація, дійсна, потенційна чи усвідомлена, в якій цінний для людини об'єкт змінюється чи стає недоступним більше. Кожен з нас зазнає постійних втрат. Втрати однієї людини можуть бути невідчутними і непомітними для інших, особливо це стосується психологічних втрат. Прикладом може бути плач дитини, коли викинули який-небудь її камінчик чи шматочок скла, що його вона уявляла собі частиною піратських скарбів, і який дорослим видався звичайним сміттям. Втратою є для людини звільнення її з роботи, коли втрата доходу є помітною і зрозумілою для інших, втрата самоповаги не є очевидною для оточення [11, с. 9-12].
Перехід від одного періоду особистісного розвитку до іншого також супроводжується втратами. Прикладом такої зрілісної втрати або втрати дорослішання є молода людина, яка втрачає дитячу свободу від відповідальності. Інші приклади втрат, пов'язаних з ростом і розвитком людини, викладені нижче у таблиці 1.
Таблиця 1. Втрати, пов'язані зі стадіями особистісного росту і розвитку
| Стадія росту і розвитку (віковий період) | Втрата |
| Новонароджені | Внутрішньоматкового оточення (теплого і безпечного) |
| Немовлята | Задоволення від смоктання грудей чи соски |
| Діти дошкільного віку | Спонтанності випорожнень як результат привчання до користування туалетом. Негайного задоволення потреб з досягненням незалежності (з оволодінням певними навичками). Знайомого оточення з початком відвідання дитячого садка |
| Школярі молодшої та середньої школи | Періодична втрата нормального функціонування організму внаслідок дитячих хвороб і травм. Друзів та інших близьких людей (учителів, тренерів) протягом шкільних років |
| Підлітки | Знайомого тіла з початком пубертатного періоду. Дитячої свободи і безпосередності у відповідь на соціальні очікування дорослішання. Першої любові (що розцінюється як нищівний кінець). Знайомого оточення, коли покидають дім і починають навчатися чи працювати в іншому місті |
| Молоді люди | Друзів після закінчення школи, у разі переїзду, зміни роботи. Фінансової підтримки батьків, коли покидають дім. Свободи з набуттям більш дорослої відповідальності. Сексуальних партнерів |
| Люди середнього віку | Подружжя внаслідок розлучення чи смерті. Дітей, коли вони покидають дім. Друзів у разі зміни роботи, через переїзд чи смерть |
| Люди середнього віку | Батьків, які вмирають. "Молодості" (що пов'язано зі змінами зовнішності, зниженням лібідо, витривалості та фізичних сил). Жінки переживають втрату фертильності в разі настання менопаузи |
| Люди похилого віку | Подружжя і друзів унаслідок смерті. Гостроти відчуттів (зорових, слухових, тактильних). Роботи як результат виходу на пенсію. Звичного вигляду тіла, що пов'язано з погіршенням деяких фізіологічних функцій. Незалежності |
Людина зазнає втрати тоді, коли цінна для неї річ, можлива чи близька особа змінюються або є недоступними. О. Шевченко зауважує, що можна виділити багато типів втрат зокрема, таких:
- фактична (дійсна) втрата;
- уявна втрата;
- фізична втрата;
- психологічна втрата.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи педагогічної техніки» автора Пихтіна Н.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „МОДУЛЬ ІІ. ПСИХОТЕХНІКА ТА ПЕДАГОГІЧНА ТЕХНІКА У ДІЯЛЬНОСТІ ВИХОВАТЕЛЯ ДНЗ“ на сторінці 2. Приємного читання.