Розділ 5. Педагогічний експеримент

Найбільш розповсюдженою формою педагогічного експерименту є порівняльний експеримент, чи метод експериментальних і контрольних класів (груп), при якому в одному класі в навчально-виховний процес уводиться новий фактор (експериментальний фактор), а в іншому класі цей фактор не вводиться або уводиться який-небудь інший фактор.

При цьому важливо, щоб, за винятком факторів, що вводяться дослідником, інші умови, що впливають на результати навчальної роботи, були для тих і інших класів (груп) однаковими.

При порівняльному дидактичному експерименті необхідно:

1) зрівняти умови навчальної роботи (крім експериментального фактора) в експериментальних і контрольних класах (групах);

2) визначити за допомогою об'єктивних методів рівень (початковий рівень) знань, умінь чи навичок учнів (студентів) в обох класах (групах). Знайти відповідний середній показник обох класів Пе і Пк ;

3) провести навчальну роботу в експериментальних класах із введенням експериментального фактора, а в контрольних класах без нього чи з уведенням якого-небудь іншого фактора;

4) знову визначити рівень знань, чи умінь навичок учнів (студентів) після закінчення експерименту (остаточні знання). Знайти середні показники класів (груп) Ке і Кк;

5) в обох випадках відняти із середнього показника остаточних знань середній показник початкових знань (Ке - Пе = Де і Кк - Пк = Дк). Різниці показують приріст знань, умінь чи навичок в експериментальних і контрольних класах,

6) обчислити порівняльну ефективність експериментального фактора (Де -Дк = Д). Остання показує вплив нового фактора на навчальний процес чи його ефективність у порівнянні з яким-небудь іншим фактором.

Якщо в учнів немає ніяких попередніх знань про досліджуване явище чи ці знання однакові в контрольних і експериментальних класах, то порівняльну ефективність фактора можна знайти вирахуванням із середнього показника остаточного рівня знань експериментального класу середнього показника остаточного рівня контрольного класу (Ке - Кк = Д, тому що Д = Де - Дк, а якщо

Пе = Пк, то Де = Ке і Дк = Кк).

Педагогічний експеримент, звичайно, будується на основі логічних принципів формулювання наукового умовиводу про причинно-наслідкові зв'язки. Принципи ці, названі "методами", сформулював ще в XVIII ст. англійський філософ Дж.С. Мілль. Їх п'ять, але в педагогіці використовуються чотири: метод подібності, метод відмінності, об'єднаний метод подібності й відмінності та метод супровідних змін. Спробуємо проілюструвати їх застосування в педагогічному експерименті.

Експерименти побудовані на методі подібності

Загальне правило цього методу можна звести до такого положення: якщо два чи більше випадків настання досліджуваного явища мають спільною лише одну обставину або якусь сукупність обставин, то ця обставина або сукупність обставин, у яких тільки й подібні всі ці випадки, є причина або принаймні несе в собі причину розглядуваного явища.

Проілюструвати застосування цього правила в побудові педагогічного експерименту можна за допомогою такого прикладу. Припустимо, потрібно експериментально перевірити, як вплине на характер праці дітей розроблена система інструкційних карт з неповними даними. З цією метою слід застосувати інструкційні карти в ряді шкіл. Учителі, учні, методи трудового навчання в усіх класах різні. Спільним є лише застосування системи інструкційних карт.

Якщо в усіх класах виявиться, що політехнічний зміст праці дітей значно багатший (зросли їхні технологічні знання, рівень мислительної діяльності), ніж у класах, де ці карти не застосовувалися, то звідси можна зробити висновок, що досягнуті результати е наслідком застосування інструкційних карт з неповними даними.

Можна послатися й на приклад, запозичений з реальної практики проведення інноваційних експериментів у школі. У 1988 р. колектив лабораторії шкільної психодіагностики Інституту психології АПН України почав розробляти психолого-педагогічну систему диференціації навчально-виховного процесу в загальноосвітній школі. Після опублікування основних принципів методичних основ цієї системи чимало міських і ряд сільських шкіл України, інших країн СНД розпочали її впровадження. Очевидно, що конкретні умови навчально-виховної роботи в цих школах дуже різні. Проте в усіх без винятку педколективах, де ця система реалізувалася в повній відповідності з опублікованими рекомендаціями (що, звичайно, не виключало, а навпаки, передбачало творче ставлення до них), було зафіксовано позитивні зрушення як в успішності, так і в розумовому та моральному розвитку учнів.

Експерименти які ґрунтуються на методі відмінності

Використання в експерименті об'єднаного методу подібності й відмінності

Загальне правило цього методу формулюється так: якщо два чи більше випадків виникнення досліджуваного явища подібні в тому, що в них присутня одна й та сама спільна обставина, а два і більше випадків невиникнення явища подібні в тому, що в них відсутня та сама обставина, то можна з певним ступенем імовірності зробити висновок, що ця обставина, якою відрізняються два ряди випадків, є причина або частина причини досліджуваного явища.