Розділ «ДIЯ П’ЯТА»

Двiр Рябка; на дворi стоїть хата з ганком; направо – баркан з брамою i хвiрткою, налiво, пiд гору – сад, обгороджений тином.

Далеко видно гори, на горах – Андрiївська церква, Десятинна, Софiйський собор.

Сонце на заходi.

ВИХIД 1

Химка сама.

Химка (замiтає двiр мiтлою). Другим людям недiля, а тобi нема нi празника, нi недiлi в сих хазяїнiв. Вони весiлля справляють, а ти мети двiр у недiлю, ще й пiском посипай, ще й зеленою травою потруси, бо бач велика панi поїде вiнчатись. Знаємо, з яких ви панiв. I я була б такою самою панею, якби був живий мiй чоловiк.

ВИХIД 2

Химка й Сидiр Свиридович.

Сидiр Свиридович. Химко? Пiймай собаку та прив’яжи на ланцюг, щоб часом не кинулась на кого та не обiрвала якiй-небудь паннi весiльної сукнi. (Входить у хату).

Химка. Хiба в мене собачi ноги, щоб я за собаками бiгала?

ВИХІД 3

Настя, Ольга й Варвара.

Настя входить в хвiртку i йде до ганку.

За нею входять Ольга й Варвара, убранi по-весiльному.

Ольга i Варвара (до Настi). Добривечiр тобi! Потривай лиш! Як ми разом з’їхались, неначе змовились.

Настя (стає серед двора). Доброго здоров’ячка, мої дорогi. (Цiлується з обома).

Ольга (до Настi). Як же ти гарно убралась! Зовсiм, як до вiнця. Яка гарна матерiя! (Лапає). А по чому аршин?

Настя. Трошки дорога матерiя: по два карбованцi платила.

Варвара (тихо). Отже й збрехала; я вже знаю, що платила по пiвтора карбованцi.