Розділ «ДIЯ П’ЯТА»

Баси (до Гострохвостого). Наберете в кишенi всякого добра?

Гострохвостий. (гордо). Авжеж наберемо: не в дурнiв удались.

Всi. От щасливий чоловiк. Багатому чорт дiтей колише.

Всi йдуть до хати.

Гострохвостий зостається й виглядає в хвiртку.

Гострохвостий. Ой боже мiй! Аж трушусь. А що, як почує та й прибiжить скажена Скавичиха! Ой-ой-ой! Душа моя тривожиться. (Зiтхає i йде в санок. Йому назустрiч виходить Сидiр Свиридович, обнiмає його й цiлується).

ВИХIД 6

Гострохвостий, Сидiр Свиридович, шафери й два баси.

Сидiр Свиридович. От тепер ви вже наш. Вже нас нiхто не розлучить. Будьте ж щасливi в новiй жизнi. Вас жде Євфросина. Прошу до хати. Поблагословимо вас, та, про мене, й до вiнця. Здрастуйте. (Здоровкається з паничами. Всi входять у хату. Сидiр Свиридович з сiней).

Химко! Йди, голубко, одчиняй ворота, та широко-широко.

Химка виходить, одчиняє ворота.

В ворота заглядають погоничi й мiщанки.

Химка вертається в хату.

З хати на ганок виходять шафери з образами й свiчками, сходять по схiдцях i стають по обидва боки ганку; за ними виходить один бас i несе хлiб-сiль, за басом виходить другий бас.

Гострохвостий i Євфросина, Сидiр Свиридович, Євдокiя Корнiївна, убрана в чудний старомодний чепчик, дружки, кiлька мiщанок i Химка.

Євдокiя Корніївна i мiщанки плачуть i втирають очi хусточками.

ВИХIД 7

Гострохвостий, Євфросина, Сидiр Свиридович, Євдокiя Корнiївна, шафери, дружки, митрополичi баси, мiщанки й Химка.

Гострохвостий (до одного баса). Гукнiть, будьте ласкавi, щоб звощики пiд’їхали пiд самi ворота.

1-й бас (вибiгає за ворота й гукає). Гей, звощики! Сiдайте на козла та подавайте конi, бо вже молодi йдуть. (Вертається).