Розділ «ДIЯ П’ЯТА»

ВИХIД 10

Тi самi й Берко та Волько.

Берко й Волько входять з векселями.

Берко (до молодих). Поздоровляю вас з вiнчанням. Дай вам боже, щоб ви жили довго, та грошей багато нажили, та щороку менi довги платили.

Волько (кланяється Євфросинi). Поздоровляю вас з молодим мужем. Чи не заплатите ви за свого мужа довгiв? Ми маємо його векселi, а вiн казав, що ви пiсля весiлля зараз заплатите.

Берко. Вони казали, що ви все заплатите, бо ми вже ходимо до їх, ходимо та й ходимо, та й ходимо.

Волько. Щодня ходимо, i вранцi, i ввечерi ходимо, а вiн не платить. Каже, жiнка заплатить. Ви багатi.

Євфросина. Яка жiнка? Ми ще не вiнчались i не будемо вiнчатись.

Берко. Ой гвулт!

Волько. Ой вей мiр! Що це буде! Ой гвулт! (Хапається за пейси).

Сидiр Свиридович. О! Бач. стара! Бач. куди б нашi грошi пiшли.

Євфросина.Та, хвалить бога, не пiдуть.

Берко. Ой гвулт! Тателе! Мамеле!(Кричить).

Волько. А гiра шварц ур! Ми його в суд, в тюрму! (До Гострохвостого). Давайте грошi! Нащо нам цi векселi?

Берко. Ми продамо його цилюрню! Ходiм в суд!

Гострохвостий. От тобi й кожум’яцька багата молода. По губах текло, та в рот не попало.

Берко й Волько (приступають до Гострохвостого). Ходiм в суд позиватись. Ви нас надурили.

Гострохвостий хоче втекти, жиди його ловлять за руки й ведуть з двора.

Берко й Волько (кричать). Гвулт! В суд його! Гвулт! (Виходять з Гострохвостим).

Євфросина, Сидiр Свиридович, Євдокiя Корнiївна та Горпина Корнiївна. О туди тобi дорога!