Розділ «Стаття 113. Повноваження органів Державної контрольно-ревізійної служби з контролю за дотриманням бюджетного законодавства»

1. До повноважень органів Державної контрольно-ревізійної служби з контролю за дотриманням бюджетного законодавства належить здійснення контролю за:

1) цільовим та ефективним використанням коштів державного бюджету та місцевих бюджетів (включаючи проведення державного фінансового аудита);

2) цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик), одержаних під державні (місцеві) гарантії;

3) достовірністю визначення потреби в бюджетних коштах прискладанні планових бюджетних показників;

4) відповідністю взятих бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі);

5) веденням бухгалтерського обліку, а також складанням фінансової і бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету;

6) станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудита у розпорядників бюджетних коштів.

2. Головне контрольно-ревізійне управління України щомісячно надає Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України та Міністерству фінансів України звіти про узагальнені результати контролю за дотриманням бюджетного законодавства.

1. Відповідна стаття Бюджетного кодексу визначає повноваження органів державної контрольно-ревізійної служби (далі – ДКРС) в частині, що стосується сфери контролю за дотриманням бюджетного законодавства. При цьому під терміном повноваження необхідно розуміти сукупність прав та обов’язків на здійснення такого контролю (ч. 3 ст. 19 Кодексу).

У ст. 113 Кодексу деталізовано напрями, за якими здійснюється контроль з питань дотримання бюджетного законодавства.

При цьому, порівняно з минулою редакцією Бюджетного кодексу, чинна редакція передбачає нові напрями контролю та вносить ряд уточнень до раніше визначених. Зокрема, тепер органи ДКРС мають право контролювати цільове використання та своєчасне повернення кредитів (позик), одержаних під державні (місцеві) гарантії. Раніше це право поширювалося лише на кредити, одержані під гарантії Кабінету Міністрів України.

Зокрема, новими напрямами контролю для органів ДКРС, які визначені Бюджетним кодексом, стали:

1) достовірність визначення потреби в бюджетних коштах при складанні планових бюджетних показників;

2) відповідність взятих бюджетних зобов’язань розпорядниками бюджетних коштів відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі);

3) внутрішній контроль та внутрішній аудит у розпорядників бюджетних коштів.

При цьому, що стосується перших двох напрямів, то органи ДКРС і раніше мали право на здійснення такого контролю. Однак це було можливим не на підставі Бюджетного кодексу, а на підставі ст. 2 Закону України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні”.

Що стосується третього наведеного напряму, то він є принципово новим для органів служби. Раніше Закон України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” передбачав право перевіряти функціонування лише системи внутрішнього контролю (про сутність понять внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту дивитись коментарі до ст. 26 Кодексу).

Крім цього, коли відповідно до попередньої редакції Бюджетного кодексу органи ДКРС здійснювали контроль за порядком ведення бухгалтерського обліку та достовірністю звітності про виконання державного та місцевих бюджетів, кошторисів, то тепер, згідно з чинною редакцією Кодексу, крім зазначеного органи ДКРС також контролюють правильність складання фінансової звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання, інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету.

Визначення в ст. 113 Кодексу саме такого переліку напрямів контролю обумовлюється правилами формування та виконання бюджету, що визначені іншими статтями цього Кодексу. Крім цього, деякі його статті визначають окремі особливості здійснення контролю.