УЗАГАЛЬНЕНИЙ КОМЕНТАР ДО РОЗДІЛУ ІІ ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ УКРАЇНИ

Успішне функціонування економіки будь-якої країни тісно пов'язане з оптимальним забезпеченням формування та виконання бюджету. Від якісного здійснення бюджетного процесу залежить дієвість бюджетної політики, яка повинна позитивно впливати на економічну та фінансову стабільність держави, її соціальний рівень життя.

Бюджетний процес не обмежується лише підготовкою закону про асигнування коштів за групами статей видатків бюджетів. Це постійний процес визначення пріоритетів держави, її завдань та функцій на певному етапі, розробки відповідних цільових програм, визначення управлінських стратегій, оцінки ефективності використання коштів, контролю за дотриманням законодавства та виконанням бюджетних повноважень, за повнотою надходжень коштів до Державного бюджету України, головними розпорядниками бюджетних коштів та розпорядниками нижчого рівня, за своєчасним поверненням до бюджету коштів, що надані за операціями з кредитування бюджету, кредитів (позик) отриманих державою, за ефективністю та цілеспрямованістю бюджетних коштів.

Це значна, причому постійна, аналітична та дослідницька робота на основі глибокого, об’єктивного, всебічного вивчення якісних структурних зрушень в економіці, динаміки, тенденцій, причинно-наслідкових зв’язків стану та перспектив змін усіх макропоказників, без урахування яких неможливий бюджетний процес, у тому числі визначення прогнозних монетарних показників, а отже, – прийняття основних показників бюджетної політики, складання проекту державного бюджету і його успішного виконання.

Удосконалення бюджетного процесу залишається досить актуальним завданням, його виконання дозволить успішно впроваджувати стратегічні цілі держави щодо економічного та соціального розвитку. Відповідно до цього потребує поліпшення кожна зі стадій бюджетного процесу.

Усі суб’єкти, причетні до бюджетного процесу, – особливо до його складання, розгляду і затвердження, – повинні розуміти, що це не фінансовий план певної коаліції чи партії, а фінансовий план держави й українського народу. Тому на процес його формування і виконання, на дотримання строків розробки та прийняття, на показники доходної і видаткової частин не повинні впливати ні вибори – президента, до Верховної Ради чи місцевих органів влади, – чи яка партія або політична сила працює в законодавчій чи виконавчій структурі, у Нацбанку, Мінфіні, Рахунковій палаті, КРУ, Державному казначействі, інших фінансових органах. Усі повинні бути професіоналами, працювати як незалежні державні фінансові органи, які володіють фактами, реаліями економічної, фінансової ситуації як на державному, так і на місцевому рівнях. Тому кожна цифра в бюджеті має бути обґрунтованою, відповідати рівню економічного розвитку країни. Сам факт формування бюджету, який із кожним наступним роком стає все складнішим і напруженішим, – красномовний симптом недосконалості бюджетного процесу та механізмів його реалізації.

Важливими складовими державного бюджету є його доходи та видатки. У доходах відображається податкова політика держави, у видатках – пріоритетні напрями вкладання коштів. Визначення джерел доходів бюджету є ключовим елементом бюджетної політики, оскільки точність та правильність визначення джерел надходжень сприяє повноті та своєчасності фінансування видатків на забезпечення завдань та функцій, які покладені на органи державної та місцевої влади. Під час кризи фінансові можливості країни обмежені, тому потреби суспільства не відповідають обсягам наданих коштів. Видатки бюджету в повному та всебічному обсязі визначають роль, яку вони відіграють і яке місце посідають у процесах суспільного відтворення, а також – у чому їхнє соціальне призначення. За таких умов важлива роль відводиться кредитуванню бюджету.

Мета коментаря цього напряму Бюджетного кодексу України – розкриття основних ключових положень, які регламентують склад доходів, видатків та кредитування бюджету країни, питання організації та здійснення порядку складання його проекту, розгляду і затвердження, а також внесення змін до закону про Державний бюджет України, узгодивши їх із низкою нормативно-правових актів, які регулюють відповідні відносини у фінансовій сфері (у тому числі бюджетній) при здійсненні економічної, соціальної, фінансової політики з урахуванням певного зарубіжного досвіду.

Призначення коментаря – трактування й аналіз у доступній формі конкретних статей, їх пунктів і підпунктів з метою уникнення неоднозначного розуміння всіма суб’єктами бюджетного процесу особливостей фінансово-правових норм, правовідносин матеріального і процесуального рівнів, які чітко визначають склад доходів, видатків та кредитування державного бюджету, а також – для забезпечення належного процесу складання, розгляду, затвердження та внесення змін до закону про Державний бюджет України.

Основними завданнями коментаря є:

— тлумачення норм статей, роз’яснення найважливіших положень, у тому числі в поєднанні з іншими нормативно-правовими актами, з метою усунення та недопущення можливих суперечностей між ними;

— здійснення комплексного науково-теоретичного та практичного аналізу положень Бюджетного кодексу України із використанням конкретних виробничих прикладів;

— допомога учасникам бюджетних правовідносин і працівникам фінансових органів, усім, хто цікавиться питаннями фінансового та бюджетного права, у кращому розумінні положень даного напряму Бюджетного кодексу з використанням ілюстративного матеріалу;

— обґрунтування практичної спрямованості, соціального та фінансово-економічного значення норм і положень даного напряму Бюджетного кодексу.

Основні новації глави 5

У статті 29 подано детальний перелік джерел доходів загального фонду Державного бюджету України. Установлено, що склад доходів спеціального фонду визначається законом про Державний бюджет України. Крім цього, передбачено, що цей закон у виняткових випадках може відносити на відповідний бюджетний період окремі види доходів загального фонду Державного бюджету (або їх частину) до спеціального фонду.

Змінено назву ст. 30 попередньої редакції Бюджетного кодексу «Склад видатків Державного бюджету України» на нову назву – «Склад видатків та кредитування Державного бюджету України». У новій редакції цієї статті міститься новий, основний, термін «кредитування Державного бюджету».

Інноваційність такого введення полягає у наданні коштів з бюджету на умовах повернення, платності та строковості, унаслідок чого виникають зобов’язання перед бюджетом (надання кредитів з нього) та операції з повернення таких коштів до бюджету (повернення кредитів до бюджету). До кредитів з бюджету також належать бюджетні позички і фінансова допомога на поворотній основі.

У новій редакції відображено джерела формування загального фонду Державного бюджету у частині кредитування, а саме:

1) надходження внаслідок стягнення простроченої заборгованості перед державою за кредитами (позиками), залученими державою або під державні гарантії, кредитами з державного бюджету, якщо інше не встановлено Законом про Державний бюджет України;