Розділ «Стаття 113. Повноваження органів Державної контрольно-ревізійної служби з контролю за дотриманням бюджетного законодавства»

Зокрема, ч. 2 ст. 19 Кодексу передбачає, що контроль за дотриманням бюджетного законодавства, аудит та оцінка ефективності управління бюджетними коштами здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу. Тобто, на стадії складання проектів бюджетів; розгляду проекту та прийняття закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет); виконання бюджету, включаючи внесення змін до закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет); підготовки та розгляду звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього (ч. 1 ст. 19 Кодексу).

Відповідно до п. 49 ст. 2 Кодексу контроль за дотриманням бюджетного законодавства є складовою управління бюджетними коштами, який разом з іншими діями учасників бюджетного процесу спрямований на досягнення цілей, завдань і конкретних результатів своєї діяльності та забезпечення ефективного, результативного і цільового використання бюджетних коштів.

Контроль за дотриманням бюджетного законодавства включає в себе також оцінку ефективності бюджетних програм, що передбачає заходи з моніторингу, аналізу та контролю за цільовим та ефективним використанням бюджетних коштів. Оцінка ефективності бюджетних програм здійснюється на підставі аналізу результативних показників бюджетних програм, а також іншої інформації, що міститься у бюджетних запитах, кошторисах, паспортах бюджетних програм, звітах про виконання кошторисів та звітах про виконання паспортів бюджетних програм (ч. 6 ст. 20 Кодексу).

Надане органам ДКРС повноваження на здійснення контролю за станом внутрішнього контролю обумовлюється необхідністю контролювати виконання розпорядниками бюджетних коштів визначеного п. 9 ч. 5 ст. 22 Кодексу обов’язку здійснювати внутрішній контроль за діяльністю розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів і витрачанням ними бюджетних коштів. Такі ж повноваження з організації системи внутрішнього контролю надані розпорядникам бюджетних коштів і ст. 26 Кодексу.

Аналогічно повноваження органів ДКРС на здійснення контролю за відповідністю взятих бюджетних зобов’язань розпорядниками бюджетних коштів відповідним бюджетним асигнуванням обумовлюється визначеним в ст. 48 Кодексу обмеженням щодо взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Стаття 26 визначає, що саме має забезпечувати контроль за дотриманням бюджетного законодавства:

1) оцінку управління бюджетними коштами (включаючи проведення державного фінансового аудиту);

2) правильність ведення бухгалтерського обліку та достовірність фінансової і бюджетної звітності;

3) досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень;

4) проведення аналізу та оцінки стану фінансової і господарської діяльності розпорядників бюджетних коштів;

5) запобігання порушенням бюджетного законодавства та забезпечення інтересів держави у процесі управління об'єктами державної власності;

6) обґрунтованість планування надходжень і витрат бюджету.

І нарешті, ст. 116, 117 Кодексу визначають детальний перелік порушень бюджетного законодавства та заходи впливу, які вживаються до порушників. Саме виявлення наявності чи відсутності таких правопорушень і повинен забезпечити контроль за дотриманням бюджетного законодавства та оперативно відреагувати на ці факти з метою недопущення їх у майбутньому.

2. Реалізація напрямів контролю за дотриманням бюджетного законодавства, що відповідно до ч. 1 ст. 113 Кодексу віднесено до повноважень органів ДКРС, здійснюється під час проведення державного фінансового контролю.

Організація та порядок здійснення державного фінансового контролю визначені базовим для органів ДКРС Законом України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні”. Відповідно до цього Закону державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення:

- державного фінансового аудиту,

- перевірки державних закупівель,

- інспектування.

Кожен з напрямів контролю, що визначені у ст. 113 Кодексу (наприклад, цільове використання і своєчасне повернення кредитів (позик), одержаних під державні (місцеві) гарантії), може бути включений до програми (переліку питань, що будуть перевірені) державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель чи ревізії на відповідному підприємстві, установі чи організації.

Водночас кожен з видів державного фінансового контролю має свою мету та особливості.