Розділ «Стаття 1. Звернення громадян»

Розділ I. Загальні положення

Офіційний текст

Громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Військовослужбовці, працівники органів внутрішніх справ і державної безпеки, а також особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України мають право подавати звернення, які не стосуються їх службової діяльності.

Особи, які не є громадянами України і законно знаходяться на її території, мають таке ж право на подання звернення, як і громадяни України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.

Навчальне пояснення

Стаття 1 — «вхідні двері» закону: ХТО може звертатися і КУДИ. Звернення — узагальнене поняття для пропозицій, заяв, клопотань і скарг. Адресат — орган влади чи самоврядування, об'єднання громадян, підприємство, медіа — у межах статутної діяльності, посадові особи — у межах функціональних обов'язків. Іноземці та особи без громадянства, що законно перебувають в Україні, мають таке саме право, якщо інше не встановлено міжнародними договорами.

Приклад (вигаданий). Олена П. помітила, що сайт міськради не публікує розклад прийому. Вона подала звернення до профільного управління з пропозицією опублікувати розклад — це звернення за ст. 1, яке розглядають за загальними строками ст. 20.

Типова помилка. Оскаржувати судове рішення «зверненням громадян» голові суду і чекати розгляду за цим Законом: процесуальні скарги мають власні порядки (ст. 12), а звернення їх не замінює.

Питання для самоперевірки

Чи може особа без громадянства, яка законно перебуває в Україні, подати звернення до органу влади?

Відповідь

Так. Частина третя статті 1 прирівнює таких осіб до громадян України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.