Розділ 10. Культурно - суспільне життя української діаспори

Історія української культури


10.1. Глобалізаційні процеси у суспільстві


Характерною рисою сучасного етапу розвитку суспільства є глобальність подій, які відбуваються у ньому. У небувалих до цього часу масштабах термін "глобальне" став особливо актуальним і фактично фіксує нову соціокультурну ситуацію, в яку залучене усе людство.

Процеси глобалізації у сучасному світі стосуються не лише науково-технічного прогресу, вони усе більше втручаються у культуру, у глибокий рівень духовного буття людей. При цьому найбільш чуттєвою до зовнішніх впливів усе частіше виявляється сфера етнокультурних відносин через їх особливу крихкість і слабкість. У тих культурних регіонах світу, де загроза зовнішніх впливів стає особливо помітною, виникає природна потреба у пошуках відповідних заходів.

Як феномен сучасності глобалізація є фактом, що вже відбувся та вимагає найсерйознішого осмислення у контексті життєдіяльності суспільства. Людство переживає період інтенсивного наростання своєї цілісності, формування загальносвітових економічних, політичних, культурних систем, що далеко виходять за рамки окремих держав. Звідси й термін, що міцно ввійшов у життя сучасного суспільства, - "глобалізація".

1983 p., поняття globality було вперше вжито американським соціологом Р. Робертсоном у назві однієї зі своїх статей. В 1985 р. ним було дане визначення поняття globalization, а в 1992 р. він опублікував основні положення своєї концепції в роботі "Глобалізація".

Поняття "глобальний" (від лат. Globus - куля, від франц. Global - всеоб'ємний, загальний) - вживається у значенні: 1) взятий у цілому, загальний, всебічний. 2) той, що поширений по всій земній кулі. Терміни "глобалістика", "глобалізм", "глобалізація", що стрімко поширилися в 90-х роках XX ст., із семантичної точки зору входять до синонімічного ряду таких історично сформованих філософських категорій, як "єдине", "загальне".

Згодом поняття "глобалізація" отримало трактування процесу розвитку політичних та економічних відносин у масштабах всієї планети, історичними свідченнями якого стали численні факти початку нового етапу розвитку світу.

Саме явище глобалізації досить суперечливе. З одного боку, воно створює можливості і переваги для суспільного прогресу, з іншого - розподіляє їх далеко нерівномірно як між народами і державами, так і між представниками тих чи інших соціальних груп. Останнє призвело до посилення нерівності як в національному вимірі, так і між країнами та світовими регіонами.

З одного боку, можна спостерігати зростаючі темпи глобалізації суспільного життя, з іншого боку, сама ця тенденція породжує гострі соціальні конфлікти, загальнокультурний характер яких фіксується у новому понятті "гуманітарна катастрофа".

У сучасному суспільстві збереження культурної своєрідності сприймається як досягнення цивілізації. Раніше цьому процесу не приділяли особливої уваги, тому одна нація поглинала іншу, розчиняючи в собі культуру асимільованого народу. Культурна політика представляє собою систему практичних та дієвих заходів, які фінансуються, регулюються та провадяться державою (поряд із приватними особами), спрямованих на збереження, розвиток і примноження культурної спадщини нації.

Поняття культурної ідентифікації безпосередньо пов'язане з етапами розвитку етносу, системою його символічно-знакових уявлень та оцінок про навколишній світ та формами культурно-історичного буття.

Культурна ідентифікація - це самоусвідомлення людини у конкретній культурі. Уперше механізм культурної ідентифікації було розкрито в психологічній концепції З.Фрейда. Національна, або етнічна свідомість передбачає ідентифікацію індивіду з історичним минулим цієї групи та акцентує ідею етнічного "коріння".

Світогляд етнічної групи формується за допомогою символів спільного минулого етносу - міфів, легенд та інш. Ця культурно-історична спадщина у житті етносу має динамічний характер. Національна культурна традиція передається у спадок нащадкам: звичаї, обряди, національний одяг, діалект, фольклор тощо.

Національно-релігійне життя формує національно-релігійну свідомість, яка охоплює основні компоненти: культуру, мову, звичаї. Усі вони взаємопов'язані, проте кожний з них зберігає відносну самостійність і за певних умов може виконувати самодостатню функцію. Згідно з релігійними уявленнями утворюються національно-релігійні традиції як форми спадкоємності у життєдіяльності нації.

Зі зростанням сучасних цивілізаційних зрушень багато людей отримують більшу можливість у виборі культурної орієнтації згідно із здатністю індивіду знайти своє місце в новій соціальній структурі. Національна свідомість і національна культура - обов'язкові ознаки духовності народу.

Сучасний період розвитку людства характеризується відродженням етнічної історії, культури, традицій, мови; представники різних народів докладаються зусилля для збереження етнічної та національно-психологічної самобутності. Кожен народ намагається осмислити своє місце в історії та культурі.


10.2. Етнічна ідентичність


Проблема розвитку і збереження культур народів в іноетнічно-му середовищі посідає важливе теоретичне і практичне значення у сучасній науці.

Історія людства постійно супроводжується міграцією племен, народів, окремих осіб. Основні причини, які зумовлюють міграційні процеси, є історичні, економічні, політичні, соціальні, релігійні чинники.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія української культури» автора Невідомо на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 10. Культурно - суспільне життя української діаспори“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Розділ 1. Проблемне поле історії культури

  • 1.2. Історія культури у структурі суміжних дисциплін

  • 1.3. Визначення терміну "культура". культура та природа

  • 1.4. Культура і цивілізація

  • 1.5. Функції культури

  • 1.6. Різновиди класифікації культур

  • 1.7. Методологічні підходи до розуміння природи культури

  • 1.8. Єдність і локальність культурно-історичного процесу

  • 1.9. Вітчизняна та зарубіжна культурографія

  • Розділ 2. Теоретичні проблеми етнокультури

  • 2.3. Чинники формування та буття етносу

  • 2.4. Специфіка етнокультурних цінностей

  • 2.5. Традиція як підґрунтя етнокульутри. ритуал, обряд, звичай

  • 2.6. Проблема трансляції культури в етносах різних типів

  • 2.7. Національне і загальнолюдське в культурі та бутті етносу

  • Розділ 3. Джерела формування української культури

  • 3.2. Скіфські культурні джерела

  • 3.3. Антична епоха

  • 3.3.2. Музика античних держав

  • Розділ 4. Культура Київської Русі

  • 4.7. Мистецтво

  • 4.8. Музичні надбання старокиївської культури

  • Розділ 5. Українська культура в епоху відродження та реформації (XIV-XVII ст.)

  • Розділ 6. Культурне життя України в епоху просвітництва

  • Розділ 7. Українська культура XIX ст

  • 7.3. Музика XIX ст

  • Розділ 8. Українська культура ХХ ст

  • Розділ 9. Національно - культурне відродження та культура України на сучасному етапі

  • Розділ 10. Культурно - суспільне життя української діаспори
  • Словник

  • Запит на курсову/дипломну

    Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

    Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
    Введіть тут тему своєї роботи