Форми культури відносяться до таких сукупностей правил, норм і моделей поведінки людей, які не можна вважати повністю автономними утвореннями; вони не є також складовими частинами якогось цілого. Термін "символічна форма" увів представник мар-бургської школи неокантіанства Е. Кассірер для позначення "світу культури", коло якого становлять мова, наука, мистецтво, релігія, міфи. Він вважав, що культурні форми - "це не різні способи, якими одне суще у собі дійсне відкривається духу, а шляхи, якими дух випливає в своїй об'єктивації, тобто у своєму самовираженні". У більшості сучасних суспільств культура існує у наступних основних формах:
1) висока, або елітарна культура - дистанційовані від масових форм арт-факти (зразки образотворчого мистецтва, класичної музики й літератури, моральні образи й наукові стандарти), створювані для еліти й споживані нею;
2) народна культура - фольклор, що являє собою іноформу синкретизму утилітарно-магічно-морально-естетичної діяльності (казки, пісні, звичаї);
3) масова культура - культура, що склалася у процесі розвитку засобів масової інформації, тиражована для маси й споживана масою.
Видами культури ми будемо називати такі сукупності правил, норм і моделей поведінки, які є різновидами більш загальної культури. Приміром, субкультура являє собою такий різновид пануючої (загальнонаціональної) культури, яка належить великій соціальній групі й відрізняється деякою своєрідністю. Приміром, молодіжна субкультура створена віковою групою людей від 13 до 19 років.
їх ще називають тинейджерами. Молодіжна субкультура не існує у відриві від загальнонаціональної, постійно взаємодіє й підживлюється нею. Те ж саме можна сказати про контркультуру. Таке ім'я надають особливій субкультурі, що антагоністично налаштована стосовно пануючої культури. До основних видів культури ми будемо відносити: домінуючу (загальнонаціональну) культуру, субкультуру й контркультуру.
Типами культури слід іменувати такі сукупності норм, правил і моделей поведінки людей, які становлять відносно замкнені області, але не є частинами одного цілого. Наприклад, китайська або російська культура - такі самобутні й самодостатні явища, які не належать до реально існуючого цілого. Стосовно них роль цілого може відіграти тільки культура всього людства, але вона як всеза-гальне утворення є скоріше метафорою, ніж реальним явищем. Будь-яку національну або етнічну культуру ми зобов'язані віднести до культурних типів. Термін "тип" припускає, що національні культури - українську, французьку або китайську - ми можемо порівнювати й знаходити в них типові риси. До типів культури треба відносити не тільки регіонально-етнічні утворення, але також історичні й господарські. У такому випадку латиноамериканська культура, культура постіндустріального суспільства або культура мисливців і збирачів повинні іменуватися культурними типами.
Типологія культур будується на підставі декількох критеріїв:
зв'язок з релігією (культури релігійні й світські);
регіональна приналежність культури (культури Сходу й Заходу, середземноморська, латиноамериканська);
регіонально-етнічна особливість (російська, французька);
приналежність до історичного типу суспільства (культура традиційного, індустріального, постіндустріального суспільства);
господарський лад (культура мисливців і збирачів, городників, хліборобів, скотарів, індустріальна культура);
сфера суспільства або вид діяльності (культура виробнича, політична, економічна, педагогічна, екологічна, художня тощо);
зв'язок з територією (сільська й міська культура);
спеціалізація (повсякденна й спеціалізована культура);
етнічна приналежність (народна, національна, етнічна культура);
рівень майстерності й тип аудиторії (висока, або елітарна, народна, масова культура) ін.
Під час обговорення типів культури ми будемо використовувати терміни "просте" і "дописемне", а також "складне" і "писемне" суспільства. Дописемне означає відсутність писемної мови й відповідно описує більшість доземлеробських суспільства. Землеробське суспільство відноситься до історичних, тому що писемність уже існувала.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія української культури» автора Невідомо на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „1.6. Різновиди класифікації культур“ на сторінці 1. Приємного читання.