Розділ «1.6. Різновиди класифікації культур»

Історія української культури

Форми культури відносяться до таких сукупностей правил, норм і моделей поведінки людей, які не можна вважати повністю автономними утвореннями; вони не є також складовими частинами якогось цілого. Термін "символічна форма" увів представник мар-бургської школи неокантіанства Е. Кассірер для позначення "світу культури", коло якого становлять мова, наука, мистецтво, релігія, міфи. Він вважав, що культурні форми - "це не різні способи, якими одне суще у собі дійсне відкривається духу, а шляхи, якими дух випливає в своїй об'єктивації, тобто у своєму самовираженні". У більшості сучасних суспільств культура існує у наступних основних формах:

1) висока, або елітарна культура - дистанційовані від масових форм арт-факти (зразки образотворчого мистецтва, класичної музики й літератури, моральні образи й наукові стандарти), створювані для еліти й споживані нею;

2) народна культура - фольклор, що являє собою іноформу синкретизму утилітарно-магічно-морально-естетичної діяльності (казки, пісні, звичаї);

3) масова культура - культура, що склалася у процесі розвитку засобів масової інформації, тиражована для маси й споживана масою.

Видами культури ми будемо називати такі сукупності правил, норм і моделей поведінки, які є різновидами більш загальної культури. Приміром, субкультура являє собою такий різновид пануючої (загальнонаціональної) культури, яка належить великій соціальній групі й відрізняється деякою своєрідністю. Приміром, молодіжна субкультура створена віковою групою людей від 13 до 19 років.

їх ще називають тинейджерами. Молодіжна субкультура не існує у відриві від загальнонаціональної, постійно взаємодіє й підживлюється нею. Те ж саме можна сказати про контркультуру. Таке ім'я надають особливій субкультурі, що антагоністично налаштована стосовно пануючої культури. До основних видів культури ми будемо відносити: домінуючу (загальнонаціональну) культуру, субкультуру й контркультуру.

Типами культури слід іменувати такі сукупності норм, правил і моделей поведінки людей, які становлять відносно замкнені області, але не є частинами одного цілого. Наприклад, китайська або російська культура - такі самобутні й самодостатні явища, які не належать до реально існуючого цілого. Стосовно них роль цілого може відіграти тільки культура всього людства, але вона як всеза-гальне утворення є скоріше метафорою, ніж реальним явищем. Будь-яку національну або етнічну культуру ми зобов'язані віднести до культурних типів. Термін "тип" припускає, що національні культури - українську, французьку або китайську - ми можемо порівнювати й знаходити в них типові риси. До типів культури треба відносити не тільки регіонально-етнічні утворення, але також історичні й господарські. У такому випадку латиноамериканська культура, культура постіндустріального суспільства або культура мисливців і збирачів повинні іменуватися культурними типами.

Типологія культур будується на підставі декількох критеріїв:

зв'язок з релігією (культури релігійні й світські);

регіональна приналежність культури (культури Сходу й Заходу, середземноморська, латиноамериканська);

регіонально-етнічна особливість (російська, французька);

приналежність до історичного типу суспільства (культура традиційного, індустріального, постіндустріального суспільства);

господарський лад (культура мисливців і збирачів, городників, хліборобів, скотарів, індустріальна культура);

сфера суспільства або вид діяльності (культура виробнича, політична, економічна, педагогічна, екологічна, художня тощо);

зв'язок з територією (сільська й міська культура);

спеціалізація (повсякденна й спеціалізована культура);

етнічна приналежність (народна, національна, етнічна культура);

рівень майстерності й тип аудиторії (висока, або елітарна, народна, масова культура) ін.

Під час обговорення типів культури ми будемо використовувати терміни "просте" і "дописемне", а також "складне" і "писемне" суспільства. Дописемне означає відсутність писемної мови й відповідно описує більшість доземлеробських суспільства. Землеробське суспільство відноситься до історичних, тому що писемність уже існувала.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія української культури» автора Невідомо на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „1.6. Різновиди класифікації культур“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Розділ 1. Проблемне поле історії культури

  • 1.2. Історія культури у структурі суміжних дисциплін

  • 1.3. Визначення терміну "культура". культура та природа

  • 1.4. Культура і цивілізація

  • 1.5. Функції культури

  • 1.6. Різновиди класифікації культур
  • 1.7. Методологічні підходи до розуміння природи культури

  • 1.8. Єдність і локальність культурно-історичного процесу

  • 1.9. Вітчизняна та зарубіжна культурографія

  • Розділ 2. Теоретичні проблеми етнокультури

  • 2.3. Чинники формування та буття етносу

  • 2.4. Специфіка етнокультурних цінностей

  • 2.5. Традиція як підґрунтя етнокульутри. ритуал, обряд, звичай

  • 2.6. Проблема трансляції культури в етносах різних типів

  • 2.7. Національне і загальнолюдське в культурі та бутті етносу

  • Розділ 3. Джерела формування української культури

  • 3.2. Скіфські культурні джерела

  • 3.3. Антична епоха

  • 3.3.2. Музика античних держав

  • Розділ 4. Культура Київської Русі

  • 4.7. Мистецтво

  • 4.8. Музичні надбання старокиївської культури

  • Розділ 5. Українська культура в епоху відродження та реформації (XIV-XVII ст.)

  • Розділ 6. Культурне життя України в епоху просвітництва

  • Розділ 7. Українська культура XIX ст

  • 7.3. Музика XIX ст

  • Розділ 8. Українська культура ХХ ст

  • Розділ 9. Національно - культурне відродження та культура України на сучасному етапі

  • Розділ 10. Культурно - суспільне життя української діаспори

  • Словник

  • Запит на курсову/дипломну

    Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

    Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
    Введіть тут тему своєї роботи