Стратегічне управління являє собою одну з підсистем менеджменту організацій, що виконує велику кількість завдань стосовно стратегічного аналізу, розробки, реалізації і контролю реалізації стратегії організації.
Система стратегічного управління повинна давати відповіді на три найважливіших питання:
• 1. Яка місія і цілі організації?
• 2. Який існуючий і майбутній профіль бізнесу, яким займається організація?
• 3. Що керівництво має зробити, щоб забезпечити виконання місії і досягнення поставлених цілей?
Предмет стратегічного управління - базисні процеси в організації і за її межами, вишукування і нарощування стратегічного потенціалу організації.
Щоб скласти грамотне і ємне уявлення щодо сутності стратегічного управління, звернемося до змісту первинної концепції стратегічного управління. Розробник цієї концепції Ігор Ансофф пов'язує її з двома протилежними типовими стилями поведінки організацій: прирістним і підприємницьким [7].
Прирістний стиль спрямований на мінімізацію відхилень від традиційної поведінки як усередині організації, так і за її межами.
Підприємницький стиль, що зустрічається набагато рідше, прагне до безупинної зміни досягнутого стану.
Порівняльні характеристики цих двох типів організацій подано в табл. 1.6.
Таблиця 1.6
Порівняння характеристик організації
| Характеристики організації | Поведінка | |
| Прирістна | Підприємницька | |
| Цілі | Оптимізація прибутковості | Оптимізація потенціалу прибутковості |
| Шляхи досягнення цілей | Екстраполяція минулих підходів | Визначаються взаємодією можливостей одержання прибутку та якості управління |
| Обмеження | 1. Із зовнішнього середовища організації · 2. За внутрішніми можливостями | 1. Здатність змінювати зовнішнє середовище · 2. Здатність створити необхідні спеціальності · 3. Здатність сприймати різні способи поведінки |
Продовження табл. 1.6
| Характеристики організації | Поведінка | |
| Прирістна | Підприємницька | |
| Система заохочень та стягнень | 1. Заохочення за стабільність, ефективність · 2. Заохочення за минулу діяльність | 1. Заохочення за творчість ініціативу · 2. Стягнення за відсутність ініціативи |
| Інформація | 1. Внутрішня: діяльність · 2. Зовнішня: довгостроковий обсяг можливостей | 1. Внутрішня: можливості · 2. Зовнішня: глобальний обсяг можливостей |
| Проблема | Повторювана, знайома | Неповторювана, нова |
| Стиль керівництва | 1. Популярність · 2. Установлення єдності підходів | 1. Наявність ризикованих дій · 2. Надихає людей на сприйняття змін |
| Організаційна структура | 1. Стабільна або така, що розширюється · 2. Діяльність організована відповідно до процесу переробки ресурсів · 3. Прагнення до економії в масштабах виробництва * · 4. Види діяльності співвіднесені слабо | 1. Гнучка структурно мінлива · 2. Діяльність організована відповідно до проблем · 3. Види діяльності жорстко співвіднесені |
| Рішення управлінських проблем: а) визначення необхідності дій | 1. Реакція на відповідь на нову проблему · 2. Із запізненням щодо появи проблеми | 1. Активний пошук можливостей · 2. Передбачення проблеми |
| б) пошук альтернативи | 1. Орієнтація на минулий досвід · 2. Незначні відхилення від статус-кво · 3. Розглядається єдина альтернатива | 1. Творчий пошук · 2. Великі відхилення від статус-кво · 3. Розглядаються багаточис-ленні альтернативи |
Продовження табл. 1.6
| Характеристики організації | Поведінка | |
| Прирістна | Підприємницька | |
| в) оцінка альтернатив | Приймається перша, що задовольняє погреби | Вибирається краща з набору альтернатив |
| г) ставлення до ризику | 1. Мінімізація ризику · 2. Відповідністб минулому досвіду | 1. Свідомий ризик · 2. Балансування сукупності ризикових варіантів |
Зіставлення й аналіз характеристик показує, що прирістна організація буде неефективною в здійсненні підприємницького способу дій і навпаки.
У цитованій вище роботі підкреслюється, що перехід від одного стилю до іншого (від прирістного до підприємницького) звичайно пов'язаний із серйозними змінами, дуже трудомісткий і призводить до конфліктів і напруження в організації. Але автор доводить, що при різких змінах середовища діяльності комерційні фірми повинні бути готовими застосовувати обидва методи одночасно.
На доповнення до двох типів організаційної поведінки І. Ансофф виділяє два види управління: стратегічний і оперативний. Діяльність зі стратегічного управління пов'язана з постановкою цілей і завдань організації і з підтримкою продуктивних взаємин між організацією та її бізнес-середовищем, що дозволяють їй досягти своїх цілей, відповідають її внутрішнім можливостям і дозволяють залишатися сприйнятливою до зовнішніх викликів.
Система стратегічного управління дозволяє досягти таких основних результатів:
• 1. Створити системний потенціал для досягнення цілей організації. Цей потенціал складається: з фінансових, сировинних і людських ресурсів, що входять в організацію; виробленої продукції (послуг), що затребуються ринком; сформованого позитивного іміджу організації.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Стратегічне управління» автора Колодний А.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Сутність стратегічного управління“ на сторінці 1. Приємного читання.
