Проведення стратегічних змін

Стратегічне управління

Реалізація обраної стратегії пов'язана зі здійсненням в організації стратегічних змін. Практика проведення таких змін показує, що найбільші труднощі виникають при проведенні змін в організаційній структурі і культурі організації. Поведінка менеджерів, відповідальних за реалізацію стратегії, і реакція співробітників на зміни можуть сильно відрізнятися. Роль менеджера полягає у проведенні необхідних організаційних змін, спрямованих на адаптацію фірми до зовнішнього середовища. При цьому він зобов'язаний, з одного боку, передбачати події, ініціювати зміни, допомагати підлеглим усвідомити свої вигоди в результаті змін, а з іншого боку - менеджер несе відповідальність за групову рівновагу в організації.

Реакції співробітників на зміни мають складний характер. Насамперед зміни впливають на установки кожного працівника і викликають певні реакції, що залежать від ставлення до змін. Реакції людей на зміни можуть варіюватися в широких межах. Одні співробітники відслідковують тільки меркантильні інтереси, інші максимум часу приділяють витратам, треті вітають зміни, а деякі можуть побоюватися навіть позитивних наслідків змін. Таким чином, організаційні зміни не завжди однаково прийнятні і. вигідні І менеджерам, і працівникам. Тому зміни дуже часто зустрічають опір, носіями якого можуть бути як керівники різних рівнів, так і рядові співробітники, якщо передбачувані чи вже проведені зміни стосуються їхніх інтересів.

Під опором змін розуміються ті чи інші вчинки працівників, спрямовані на дискредитацію, затримки або протидію у здійсненні змін в організації, необхідних на етапі виконання стратегії. До основних причин опору звичайно відносять:

• відчуття працівниками дискомфорту, спричиненого змінами (непевність, страх невідомості, загрози безпеці їхньої роботи);

• неприйняття методів проведення змін (обмеження в інформації, невизнання авторитарного стилю при проведенні змін, обмежена участь працівників під час змін);

• відчуття працівниками несправедливості, що полягає в тому, що вигоди від проведених ними змін привласнюються іншими.

Найбільш інтенсивний опір виникає за наявності всіх трьох приводів, тобто коли працівники не згодні з природою змін, методами їх проведення і не бачать особистих вигод від змін.

Деякі ознаки організаційного опору наведено в табл. 7.3 [108].

Таблиця 7.3

Ознаки опору

Опір змінам чинять як окремі індивіди, так і групи індивідів. Індивід поводить себе так, якщо почуває себе в небезпечному становищі, тобто не впевнений у позитивних результатах і наслідках змін, змушений ризикувати, а це не властиво його натурі, побоюється, що не впорається з новою роботою, не здатний чи не бажає перекваліфікуватися. Менеджери, крім зазначеного, можуть чинити опір змінам, коли їхні позиції як керівника в організації виявляються в небезпеці: виникає загроза зменшення винагороди за їхню працю, звужується контроль над організаційними ресурсами, зменшується вплив на процес прийняття рішень і, як наслідок, знижується престиж і репутація. Рівень індивідуального опору при зміні структури і культури організації залежить від сили особистості, рушійних мотивів і ставлення до змін.

Груповий опір має істотні відмінності від індивідуального, виявляється як сукупність переконань членів групи і вимагає великих зусиль для його подолання. Основні особливості групового опору: менеджери чи фахівці, працюючи в групах над одним завданням, маючи спільні обов'язки, з часом формують спільні погляди, подібні поведінкові норми і системи цінностей, що захищають їхнє положення в організації; окремі групи можуть об'єднуватися в спілки, які впливають на всю організацію. Наука про поведінку окремих груп стверджує, що сила групового опору прямо пропорційна характеру і масштабу загрози її влади, ступеню порушення визнаних нею цінностей і норм поведінки.

Вищевикладене дозволяє зробити висновок про те, що опір є природною релкцією груп індивідів на зміни, що відбуваються н організації. Опір пов'язаний у першу чергу з порушенням організаційної культури і структури влади в організації.

Але якщо керівництво прийняло рішення проводити зміни, то опір, незалежно від причин його прояву, необхідно переборювати. Наведемо деякі прийоми, за допомогою яких можна зменшити або цілком усунути опір.

У певний момент в організації існує відносна рівновага сил, що підтримують і стримують будь-які дії (рис. 7.8).

різновага сил, що підтримують і стримують зміни в організації

Зміни в організації зміщають лінію рівноваги. Проведені зміни можуть бути реалізовані за допомогою таких дій:

• виявлення всіх сил, що діють в організації, й оцінка їхнього значення;

• підвищення потужності підтримуючих сил;

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Стратегічне управління» автора Колодний А.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Проведення стратегічних змін“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Розділ 1. СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ ФІРМОЮ: ВИЗНАЧЕННЯ, СУТНІСТЬ, МОДЕЛІ

  • Стратегія фірми: поняття, типи, особливості розробки

  • Ієрархічна структура стратегій

  • Поняття стратегічної бізнес-одиниці

  • Стратегічне управління фірмою

  • Сутність стратегічного управління

  • Модель стратегічного управління

  • Контрольні питання

  • Розділ 2. СТРАТЕГІЧНИЙ АНАЛІЗ,ПРОГНОЗУВАННЯ І МОНІТОРИНГ СЕРЕДОВИЩА ДІЯЛЬНОСТІ ФІРМИ

  • Призначення, зміст і методичні особливості аналізу зовнішнього середовища

  • Аналіз макросередовища

  • PEST-аналіз

  • Аналіз мікросередовища

  • Аналіз конкурентів

  • Аналіз рушійних сил галузі

  • Аналіз поведінки фірм-конкурентів

  • Оцінка привабливості і перспектив розвитку галузі

  • Аналіз споживачів

  • Методи оцінки впливу факторів зовнішнього середовища на фірму

  • Система відстеження стану зовнішнього середовища

  • Контрольні питання

  • Конкретна ситуація: "Народний комп'ютер "Амата"

  • Розділ 3. АНАЛІЗ ВНУТРІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ФІРМИ

  • SNW-підхід до аналізу сильних і слабких сторін фірми

  • Аналіз конкурентоспроможності цін і витрат фірми

  • Визначення конкурентної позиції фірми

  • Оцінка конкурентоспроможності фірми на основі методу бенчмаркінгу

  • Діагностика проблем фірми

  • Контрольні питання

  • Розділ 4. МІНІ-СТРАТЕГІЯ ФІРМИ: БАЧЕННЯ, МІСІЯ, ЦІЛІ, СТРАТЕГІЧНІ ПРІОРИТЕТИ

  • Місія фірми

  • Цілі фірми

  • Стратегічні цільові пріоритети фірми

  • Розділ 5. АНАЛІЗ ПОРТФЕЛЯ БІЗНЕСІВ ФІРМИ (ПОРТФЕЛЬНИЙ АНАЛІЗ)

  • Матриця "темпи зростання ринку -частка на ринку" (модель ВСЄ)

  • Модель Shell/DPM

  • Модель ADL/LC

  • Модель стратегічного аналізу (база даних PIMS)

  • Розділ 6. ПЛАНУВАННЯ СТРАТЕГІЧНОЇ ПОВЕДІНКИ ФІРМИ

  • Основні елементи, що формують корпоративну стратегію

  • Розробка стратегії корпорації

  • Ділова стратегія фірми

  • Стратегія диференціації

  • Функціональна стратегія

  • Виробнича стратегія

  • Стратегія управління персоналом

  • Фінансова стратегія

  • Операційна стратегія

  • Питання для обговорення

  • Розділ 7. РЕАЛІЗАЦІЯ СТРАТЕГІЇ ФІРМИ

  • Система планів розвитку організації

  • Зв'язок стратегічних ресурсів зі стратегією

  • Створення організаційної структури, що сприяє успішній реалізації стратегії

  • Характеристика організаційних структур управління

  • Сучасні способи побудови організацій

  • Проведення стратегічних змін
  • Важливі управлінські складові, що впливають на процес здійснення стратегії

  • Пошук кращих методів здійснення стратегії

  • Розробка систем мотивацій винагороди, пов'язаних з реалізацією стратегії

  • Питання для обговорення

  • Розділ 8. ЛІДЕРСТВО (КЕРІВНИЦТВО) - НАЙВАЖЛИВІША УМОВА РЕАЛІЗАЦІЇ СТРАТЕГІЇ ФІРМИ

  • Створення організаційної культури, що сприяє успішній реалізації стратегії

  • Формування управлінської команди

  • Контрольні питання

  • Конкретна ситуація: "Зберегти те, що є"

  • ЗАКІНЧЕННЯ

  • СЛОВНИК

  • ЛІТЕРАТУРА