• 2. Другим результатом є структура організації та її внутрішніх змін, що забезпечують чутливість до змін зовнішнього середовища і відповідну адаптацію.
Як бачимо, стратегічне управління спрямоване на створення конкурентних переваг фірми і утвердження ефективної стратегічної позиції, що забезпечать майбутню життєздатність організації в мінливих умовах.
Призначення оперативного управління - використовувати вже існуючу стратегічну позицію організації для досягнення конкретних тактичних цілей. У комерційній фірмі менеджери, які займаються стратегією, забезпечують постійний потенціал прибутковості організації, а менеджери, які займаються поточними операціями, відповідають за перетворення потенціалу в реальний прибуток. Кінцевим результатом діяльності системи оперативного менеджменту є постачання товарів (послуг) споживачам за конкретні ціни.
Порівняння характеристик стратегічного й оперативного управління наведено в табл. 1.7 [21].
Таблиця 1.7
Порівняння оперативного і стратегічного управління
| Характеристика | Оперативне управління | Стратегічне управління |
| Місія, призначення | Виробництво товарів і послуг з метою одержання доходу від їх реалізації | Виживання організації в довгостроковій перспективі через установлення динамічного балансу з оточенням, що дозволяє вирішувати проблеми зацікавлених у діяльності організації особ |
| Об'єкт концентрації уваги менеджменту | Погляд усередину організації, пошук шляхів більш ефективного використання ресурсів | Погляд назовні організації, пошук нових можливостей у конкурентній боротьбі, відстеження й адаптація до змін в оточенні |
| Урахування фактора часу | Орієнтація на короткострокову і середньо-строкову перспективу | Орієнтація на довгострокову перспективу |
| Основа побудови системи управління | Функції й організаційні структури, процедури, техніка і технологія | Люди, системи інформаційного забезпечення, ринок |
Продовження табл. 1. 7
| Характеристика | Оперативне управління | Стратегічне управління |
| Підхід до управління персоналом | Погляд на працівників як на ресурс організації, як на виконавців окремих робіт і функцій | Погляд на працівників як на основу організації, її головну цінність і джерело її благополуччя |
| Критерій ефективності управління | Прибутковість і раціональність використання виробничого потенціалу | Своєчасність і точність реакції організації на нові запити ринку і зміни залежно від зміни оточення |
Аналіз табл. 1.7 показує, що основною ідеєю переходу від оперативного управління до стратегічного є ідея необхідності перенесення уваги вищого керівництва з "внутрішніх" проблем організації на проблеми зовнішнього середовища, щоб вчасно реагувати на зміни, які відбуваються в ній.
Ефективність стратегічного й оперативного управління значною мірою визначається створенням і підтримкою адекватної організаційної архітектоніки, а також відповідних підсистем персоналу і мотивації. Як видно з табл. 1.8 [7], зазначені аспекти зовсім різні для двох типів управління. Стратегічна соціальна архітектоніка є гнучкою, спрямована на зміни і не має жорстких структур, а оперативна архітектоніка набагато стійкіша, ніж зміни, і спрямована на високу ефективність виробництва.
Таблиця 1.8
Зіставлення архітектоніки організацій
| Аспекти | Архітектоніка | |
| Оперативна | Стратегічна | |
| Культура | Орієнтована на виробництво / маркетинг: успіх = агресивна конкуренція + ефективне виробництво | Орієнтована на стратегію / гнучкість: успіх = винахідливість + передбачення/створення потреб |
| Менеджер | Повинен вміти одержувати прибуток, досягти поставлених цілей і контролювати | Підприємець, "провідник" нововведень і доброзичливий лідер |
Продовження табл. 1.8
| Аспекти | Архітектоніка | |
| Оперативна | Стратегічна | |
| Система управління | Довгострокове планування · Контроль сформованої діяльності | Стратегічне планування; · - стратегічне управління · - стратегічний контроль |
| Інформація | Тенденції попиту і прибутковості | Нові проблеми і можливості |
| Структура | Функціональна / дивізіональна · Стабільна | За проектами / матрична Динамічна |
| Влада | Децентралізована Зосереджена у виробництві і маркетингу | Зосереджена в загальному керівництві, НДДКР, нових підприємствах і стратегічному плануванні |
Якщо порівняти табл. 1.6 і 1.7, то можна простежити, що існує тісний зв'язок між типами організаційної поведінки і видами управління: стратегічне управління вимагає підприємницької поведінки, а оперативне управління -прирістної. З вищевикладеного випливає, що для гармонійного розвитку організаціям необхідно вміти проектувати гнучкі організаційно-структурні форми, що відповідають двом типам організаційної поведінки і двом видам управління одночасно.
Отже, виділимо основні особливості стратегічного управління.
• 1. Стратегічне управління не може дати точного і детального опису стану фірми та її положення у бізнес-середовищі. Скоріше, це сукупність якісних характеристик фірми, що стосуються майбутнього стану, її положення в конкурентному середовищі, потенціалу необхідного для виживання.
• 2. Система стратегічного управління - це певна філософія чи ідеологія бізнесу і менеджменту, що не повинна зводиться до набору формалізованих правил, процедур і схем. При розробці стратегії необхідне поєднання інтуїції і мистецтва, високого професіоналізму і творчості менеджерів і залучення всіх працівників до реалізації стратегії.
• 3. Для впровадження системи стратегічного управління необхідні великі витрати часу і ресурсів, треба також створити спеціальний підрозділ, що буде відповідати за всі питання, пов'язані зі стратегічним аналізом і постійним моніторингом зовнішнього середовища, розробкою і виконанням стратегії.
• 4. У ринкових умовах помилки при виборі стратегії не можна виправити жодними ефективними прийомами оперативного менеджменту, що призводить до поразки в конкурентній боротьбі.
Модель стратегічного управління
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Стратегічне управління» автора Колодний А.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Сутність стратегічного управління“ на сторінці 2. Приємного читання.
