Розділ 7. ВИРОБНИЧА І ТРАНСПОРТНО-ЕКСПЕДИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ

Свобода вибору постачальника вимагала певної свободи вибору транспорту, способу й умов перевезень. Все це зумовило необхідність нового підходу до планування перевезень з урахуванням ринкових відносин.

Рішенню цих завдань багато в чому може сприяти застосування маркетингу, його принципів і методів управління.

Відомо, що транспорт не збільшує речовинно-натурального обсягу товарного продукту. Тому суспільство зацікавлене в скороченні транспортних витрат, що приєднуються до вартості товарів у процесі їх переміщення. Продукція транспорту, маючи специфіку, властиву тільки їй, в той же час є товаром, а, отже, об’єктом маркетингу.

Основними причинами, що викликають необхідність впровадження маркетингу на вітчизняному транспорті, є необхідність оптимізації експлуатаційних витрат і отримання максимальних доходів. Диспропорція між попитом і пропозицією на ринку перевезень, що зростає, вимагає перебудови управлінської діяльності з орієнтацією на ринок.

Ціни на послуги транспорту визначаються тарифами, які диференційовані за видами транспорту, вантажами, що перевозяться, дальністю перевезень. Вибір того чи іншого тарифу визначається конкретними умовами доставки вантажів і перевезення пасажирів. Разом з тим, ціни на послуги формуються на ринку і періодично можуть мінятися.

Ціна на транспортні послуги може бути встановлена, виходячи з величини середніх витрат плюс прибуток або на основі рівня поточних цін залежно від виду послуг, що надаються. Мінімальна ціна на послуги визначається витратами транспорту і формується за принципом забезпечення відшкодування витрат. Ціни на транспортні послуги можуть бути знижені в тих випадках, коли виникає потреба у великих обсягах послуг і масових перевезеннях. Тут виникає можливість отримання додаткового прибутку за рахунок зростання продуктивності праці і зниження витрат. Водночас на окремі разові заявки застосовуються підвищені тарифи.

У багатьох оптово-посередницьких організаціях система доставки товарів організовується з урахуванням відстані та часу на перевезення. Наявність місцевих і дальніх перевезень висуває й різні вимоги до їх обслуговування.

Доставка товарів споживачам організовується залежно від їх місцезнаходження, а частота доставки вантажів залежить від потреб вантажоодержувачів і може проводитися або щодня, або щотижня, або раз на місяць. Це залежить від наперед узгодженого із споживачем графіка постачань.

Мінімальним рівень обслуговування вважається у тому випадку, коли здійснюється лише одне постачання вантажів. Проте споживачам можуть бути надані й додаткові послуги, пов’язані не тільки з постачанням вантажів, але і з розміщенням товарів на складі споживача, маркіровкою товарів, ознайомленням з новими товарами, розробкою товарного асортименту і т.д. Рівень обслуговування залежить від кількості споживачів і місць їх розташування.

Врахування особливостей відносно доставки вантажів споживачам дозволяє правильніше встановити рівень обслуговування й організувати ритмічну систему доставки продукції.

На практиці існують два методи транспортного обслуговування споживачів:

• перший метод передбачає використання при доставці вантажів власного транспорту. При цьому обслуговуючий персонал входить до складу посередницької організації;

• при другому методі використовується транспорт комерційного транспортного агентства, яке на договірній основі здійснює обслуговування тієї чи іншої посередницької структури.

У ряді випадків вантажі можуть бути вивезені покупцем зі складів посередницьких організацій власним транспортом. Рішення про створення власного транспортного господарства або використання транспорту спеціалізованих агентств ухвалюється керівництвом посередницької фірми. При цьому розраховуються всі можливі витрати і надходження при утриманні транспорту.

Однією з найбільш поширених форм обслуговування споживачів підприємствами оптової торгівлі, що доповнює процес складського забезпечення, є централізована доставка продукції зі складів посередників. Сюди входить комплекс робіт з підготовки продукції на базах і складах посередників до перевезення, оформлення товарно-транспортних документів, виконання вантажних операцій, доставки матеріальних ресурсів одержувачу.

Централізована доставка може здійснюватися різними видами транспорту - залізничним, автомобільним, річковим. В основному вона виконується автомобільним транспортом.

Централізована доставка вантажів покупцям може здійснюватися посередницькими підприємствами як власним автомобільним транспортом, так і залученим.

При організації централізованої доставки продукції власним транспортом оптово-посередницькі підприємства (фірми) укладають із споживачем договори, в яких указуються:

• кількість вантажів, призначених для перевезення;

• терміни доставки;