Розділ 12. ЛІЗИНГ

12.1. Суть лізингової діяльності

В умовах переходу до ринкових відносин, коли в розвитку економіки посилюється дія чинника невизначеності, особливий інтерес викликають нетрадиційні форми господарювання. До їх числа належить оренда. Одним з різновидів орендних операцій є лізинг - порівняно нова область підприємницької діяльності, що одержала інтенсивний розвиток на Заході в 50-і роки XX ст.

Термін »лізинг» (від лат. »орендувати, здавати в наймання») увійшов у вжиток в останній чверті XIX ст., коли в 1877 р. телефонна компанія »Белл» ухвалила рішення не продавати телефонні апарати, а здавати їх в оренду.

У багатьох роботах зарубіжних авторів, присвячених лізингу, можна зустріти цитату з »Риторики» Аристотеля про те, що < багатство є не володіння майном на основі права власності, а право на користування ним». Предметом лізингу в XIX ст. були залізничні вагони, що здавалися окремим компаніям власникам шахт для перевезення вугілля. Проте дійсно поширеним явищем лізинг став у США. Перша незалежна лізингова компанія »Юнайтед Стейтс Лізинг Корпорейшн» була створена у Сан-Франциско в 1952 р. На частку США припадає половина обороту товарів, що постачаються за лізингом. У 1993 р. 58% реалізованого устаткування отримувалося в США на умовах лізингу. США відкрили свої філіали в Канаді, Великобританії, Франції та інших країнах. До середини 80-х років із загального обсягу лізингових операцій близько 15% здійснювалося за кордоном. За допомогою лізингу за кордоном реалізується близько 80% ПЕОМ, значна частина літаків, устаткування для хімічної промисловості. Оскільки на умовах лізингу можна одержати практично будь-який товар, набула широкого поширення довгострокова оренда робочої сили.

Лізингові операції на ринках Великобританії набули поширення після створення в 1960 р. сумісної лізингової компанії »Меркантайл лізинг компаній (80% капіталу належало англійським підприємцям, а 20% - американській компанії »Юнайтед Стейтс Лізинг Корпорейшн»). Але швидке зростання лізинг одержав після 1970 р., коли урядом були введені податкові пільги. Податкова інвестиційна пільга не була безвідплатною, вона поверталася назад через податки на орендні платежі, проте, надавала безпроцентну позику, яка дорівнювала 52% вартості майна, що відбивалося і на вартості лізингу для орендаря.

Подальшому розвитку лізингу сприяли процеси оновлення промисловості, що почалися в економіці Великобританії, і, перш за все, на денаціоналізованих підприємствах. До початку 70-х років у Великобританії існувало вже 14 лізингових фірм, що об’єдналися в Британську асоціацію лізингу устаткування. До 1993 р. кількість членів асоціації досягла 88.

Якщо спочатку найбільша частка лізингових контрактів британських фірм припадала на традиційні машинобудівні галузі (суднобудування, літакобудування, виробництво устаткування для переробки сировини), то в 80-х роках акцент змістився на контракти у галузі новітніх технологій і сервісу. Зараз у споживанні лізингових послуг оброблювальна промисловість має частку 30-40%; сфера торгівлі та послуг -25-30%; транспорт, зв’язок та інші галузі - 10-20%. Значними залишаються обсяги лізингових контрактів на автомобілі і спортивне устаткування. Найбільшою популярністю користуються операції з фінансового лізингу на 4-5 і 7-10 років. На 4-5 років контракти з лізингу укладають на ПЕОМ, сервісне, торгове устаткування, а на триваліші терміни - на верстати, конвеєрні лінії, вантажні автомобілі. Строком на 10-12 років і більше контракти укладають на лізинг суден, нафтогазовидобувного устаткування, будівель.

Як і в США, практика лізингу в Японії охопила найбільш провідні галузі - електроніку, виробництво ПЕОМ, робототехніку.

З 1961 по 1969 р. були створені основні лізингові компанії, які об’єднали торговельні підприємства, банки, юридичні служби. До початку 90-х років понад 14% машин і устаткування в Японії потрапляло до споживачів завдяки лізинговим операціям. Усього лізинговими послугами користуються понад 60% японських промислових, транспортних і сервісних компаній.

В Японську лізингову асоціацію входить понад 200 фірм. Є також декілька сотень фірм, для яких лізингова діяльність є однією з основних. На ці фірми припадає приблизно 80% всіх лізингових операцій в країні. Крім них, фінансовим лізингом займається ще близько 2000 компаній (торговельні та страхові компанії, банки довгострокового кредитування).

В останні 8-10 років основними об’єктами лізингових контрактів у Японії були ПЕОМ і устаткування, що належить до них. Так, на інформаційні системи доводиться понад 30% загальної суми контрактів японських лізингових фірм. Високими темпами розвиваються лізингові операції з постачання новітніх технологій, а також у сервісі.

Важливим напрямом у лізинговій практиці Японії є міжнародний лізинг, здійснюваний головним чином через закордонні філіали провідних лізингових компаній. Лізинговий капітал Японії проникнув до Латинської Америки, Західної Європи і навіть до США.

Орендно-фінансовою діяльністю у Франції почали займатися спеціалізовані фінансові компанії, що частково знаходяться під контролем іноземного капіталу. Перша французька лізингова компанія »Локафрано» була створена в 1967 р. Одержав розвиток і розвивається лізинг літаків і вертольотів, судів і барж, підйомно-транспортного устаткування, контейнерів, обчислювальної техніки, великого промислового устаткування. Кількість спеціалізованих лізингових компаній у Франції порівняно невелика - до кінця 80-х їх було 46, серед них 8 найбільших компаній контролювали близько 60% всього французького лізингового бізнесу.

Французькі фірми досить чітко спеціалізуються за трьома видами лізингової діяльності:

• лізингу окремих машин і устаткування;

• лізингу нерухомості;

• лізингу на замовлення держустанов Франції.

Серед споживачів провідне місце займає оптова та роздрібна торгівля (склади, торговельні центри, магазини »на колесах»), підприємства оброблювальних галузей промисловості.

Відомо, що економіка ФРН вважається в Західній Європі зразком стійкого розвитку. Чималу роль у цьому відіграв стабільний лізинговий бізнес. Використання лізингу почалося з початку 60-х років минулого сторіччя. Діяльність німецьких лізингових фірм здійснювалася таким чином. Мінімальний термін, на який здавалося в оренду устаткування, складав 36 міс. Максимальний термін визначався, виходячи з 90% придатності до виробничого використання устаткування, що здається в оренду. Первинний внесок коливався від 20 до 40% вартості устаткування, що орендується. Решта суми виплачувалася рівними частками по місяцях до закінчення терміну оренди. Передбачалося також, що орендар після закінчення терміну оренди може придбати в повну власність устаткування, що орендується.