Розділ 7. ВИРОБНИЧА І ТРАНСПОРТНО-ЕКСПЕДИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ

Трудомісткість виконання послуг зі всіх замовлень споживачів визначається підсумовуванням затверджених (проектних) норм робочого часу (у годинах) для виконання планового обсягу робіт та операцій з розрахунку на встановлену калькуляційну одиницю послуги.

На основі даних про трудомісткість виконання одиниці послуги визначаються межі диференціації цін. Для цього всі замовлення споживачів, що розрізняються технічними параметрами продукції, що допрацьовується, обсягом і складом виконуваних при цьому операцій, ранжируються у порядку зростання питомої трудомісткості, за якою диференціюються ціни.

Кількість ціннісних груп формується так, щоб трудомісткість сусідніх груп відрізнялася не більше ніж у 1,5 разу.

Для визначення меж, а, отже, і складу ціннісних груп при встановленні диференційованих цін, мінімальну трудомісткість замовлення множать на коефіцієнт коливання трудомісткості. Одержаний результат визначає першу ціннісну групу послуги, в яку включаються всі види замовлень, що мають меншу або рівну трудомісткість. Наступні види замовлень на виконання послуги, що мають велику трудомісткість, служать початком іншої ціннісної групи, склад якої, як і всіх подальших, визначається аналогічно.

За кожною ціннісною групою розраховується середня трудомісткість, виходячи з рівня трудомісткості окремих видів замовлень, що входять до даної групи, і планованого обсягу послуги.

При визначенні диференційованих рівнів цін на послуги питому собівартість і ціну знаходять тільки за базовою ціннісною групою замовлень - тією ціннісною групою, трудомісткість виконання робіт за якою близька до середньої трудомісткості даної послуги.

Щоб розрахувати собівартість одиниці послуги з базової групи, обсяг послуг з решти груп замовлень переводиться за допомогою коефіцієнтів відносної трудомісткості в так званий розрахунковий обсяг послуг. Для цього плановий обсяг послуг з кожної ціннісної групи множиться на відповідний коефіцієнт трудомісткості, який визначається як відношення середньої трудомісткості виконання послуги з кожної ціннісної групи до її величини щодо базової групи.

Собівартість одиниці послуги визначається часткою від ділення суми витрат за всіма калькуляційним статтями на розрахунковий обсяг послуги.

Ціна послуги з підготовки продукції до виробничого споживання визначається як сума питомої собівартості та розміру прибутку. Якщо на даний вид послуги розраховуються диференційовані ціни за групами замовлень споживачів, а калькуляція собівартості та прибутку здійснюється лише за базовою групою, то ціна одиниці послуги з кожної з решти націночних груп може бути визначена множенням відповідного їй коефіцієнта трудомісткості на ціни послуги з базової групи продукції.

7.2. Характеристика транспортно-експедиційної діяльності

У процесі руху товару використовуються наступні види транспортних засобів: залізничний, морський, річковий, автомобільний, повітряний, трубопровідний.

Залежно від стратегії і поставлених завдань підприємства вибирають транспортні засоби, виходячи з їх техніко-економічних особливостей.

• Залізничний транспорт - характеризується високою пропускною спроможністю, регулярністю перевезень незалежно від кліматичних умов, пори року та доби, невисокою собівартістю, прийнятною швидкістю доставки.

• Морський транспорт - забезпечує міжконтинентальні перевезення, має низьку собівартість перевезень, високу пропускну спроможність.

• Річковий транспорт - характеризується високою пропускною спроможністю, низькою собівартістю перевезень.

• Автомобільний транспорт - має велику маневреність та рухливість, високу швидкість доставки вантажів.

• Повітряний транспорт - характеризується високою швидкістю доставки, великою дальністю польотів.

Сфера діяльності транспорту пов’язана з наданням безлічі різних видів послуг підприємствам і організаціям, торгово-посередницьким фірмам та ін. У сфері обігу діяльність транспорту пов’язана з доставкою різних видів матеріальних ресурсів на адресу конкретних споживачів.

Транспортні операції звичайно розглядаються в нерозривному зв’язку з торговими операціями як засоби для їх реалізації. В той же час транспортні операції, будучи самостійним видом підприємницької діяльності, мають свої специфічні особливості.

Оптова торгівля та ринкові відносини між вантажовласниками, як правило, впливають на збільшення рівня нерівномірності перевезень і призводять до невизначеності транспортно-економічних зв’язків порівняно з централізованою системою розподілу.