4) нестандартизованість партій;
5) недосконалість моментів котирування, а іноді її відсутність.
Ініціаторами створення товарних бірж на той період найчастіше виступали комерційні центри і територіальні управління МТС. У деяких випадках засновниками бірж ставали великі промислові підприємства. Регіональні біржі, що виникли за участю місцевих комерційних структур, частіше прагнули до налагодження торгівлі інформацією, а не до організації власне біржової торгівлі.
На відміну від зарубіжних бірж вітчизняні біржі створювалися як комерційні організації. Прагнучи одержати максимальні пільги, організатори бірж часто використовували вельми »оригінальні» правові форми створення бірж. Наприклад, з метою отримання пільгового податкового статусу Київська спеціалізована біржа реєструвалася як мале підприємство, що не є організаційно-правовою формою бірж.
У цей період головною метою засновників бірж була швидка окупність внесених коштів з високою прибутковістю первинних капіталовкладень.
Склад учасників на вітчизняних біржах на той період був складним. Як правило, були присутні дві групи учасників:
1) ініціатори - засновники та власники торгових місць;
2) торгові підприємці - власники брокерських контор і фірм. Засновниками вважалися ініціатори створення біржі, що
підписали засновницьку угоду і внесли первинні внески. На відміну від зарубіжних бірж, де частка засновників звичайно обмежується 3-5% від дозволеного до підписки капіталу, в нашій країні фіксованої межі частки засновників не було, і на більшості бірж вона коливалася від 15 до 30%. В окремих випадках всі голосуючі акції розподілялися між засновниками.
Засновникам давалося безкоштовне право відкрити одну або декілька брокерських контор, що також складало привілей. Іноді за ними резервувалося першочергове право придбання брокерських місць, що звільняються.
Відмітну особливість вітчизняних бірж складає і група відвідувачів - постійних і разових.
Істотна різниця була і в трактуванні поняття »маклер». На старих біржах Росії маклер - це торговий дилер. На нових біржах - це, як правило, той, хто веде торги. Старі маклери не тільки проходили внутрішньобіржову атестацію, як зараз брокери, а ще й затверджувалися міністром торгівлі і промисловості, приводилися до присяги, звання їх було довічним, якщо не було з їх сторони відмови або їх не позбавляли прав. Офіційний статус маклера - головна відмінність від сучасного брокера.
Для сучасного етапу розвитку світової біржової торгівлі характерні наступні основні тенденції:
1) зростання обсягу біржової діяльності, що характеризується зростанням кількості укладених операцій;
2) постійне зниження асортименту, що реалізується, та кількості операцій за реальним товаром;
3) підвищення рівня концентрації біржової торгівлі в окремих країнах;
4) переважне розміщення товарних бірж у місцях концентрації споживання товарів - основні операції пов’язані з купівлею-продажем ф’ючерсних і опційних контрактів;
5) вирівнювання рівня біржових цін на товари на різних біржах - це пов’язано з тим, що основна частка операцій здійснюється не за реальними товарами, а за ф’ючерсними і опцій-ними контрактами;
6) зростання технічного оснащення бірж та вдосконалення техніки біржових операцій.
На сучасному етапі світову біржову торгівлю представляють 50 товарних бірж. На частку США припадає 84% загального обсягу світової біржової торгівлі; Великобританії - 8%; Японії - 6%; на долю інших країн - 2%.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Інфраструктура товарного ринку» автора Бєлявцев М.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 11. ОРГАНІЗАТОРИ ОПТОВОГО ОБІГУ ТОВАРІВ І ПОСЛУГ“ на сторінці 6. Приємного читання.