Розділ «ТЕМА 4. ВИРОБНИЧА ЛОГІСТИКА»

Календарна межа вирівнювання тривалостей технологічних операцій характеризує хід виробничих процесів як безперервність завантаження робочих місць і як безперервність виготовлення предметів праці.

При заданих організаційно-технологічних умовах мінімум витрат на виробництво досягається при максимальній безперервності використання засобів виробництва (робочих місць), що відповідає єдиному оптимальному рівню виготовлення партій виробів у виробництві.

3. Варіанти управління матеріальними потоками в межах внутрішньовиробничих логістичних систем. Особливості організації виробництва у "штовхаючих" і "витягуючих" системах

Управління матеріальним потоком у виробничому процесі здійснюється способами, що ґрунтуються на двох принципово відмінних однин від одного підходах. Перший з них отримав назву "штовхаючої системи", другий – "витягуючої системи".

Штовхаюча система – це система організації виробництва, в якій деталі, комплектуючі та напівфабрикати подаються з попередньої технологічної операції на наступну відповідно до попередньо сформованого жорсткого виробничого графіку.

Матеріальні ресурси, що надходять на робочі місця чи виробничу дільницю, цими суб'єктами від попередньої технологічної ланки не замовляються. Матеріальні ресурси "виштовхуються" з однієї ланки виробничої логістичної системи в іншу, а готова продукція – в сферу розподілу строго за розпорядженням (командою) від центру управління локальним (цех, дільниця) або загальним (підприємство) виробництвом (рис. 4.2), незважаючи на тс, чи готове виробництво прийняти їх на наступний етап.

Рис. 4.2. Схема функціонування штовхаючої системи виробництва

При такому способі просування матеріального потоку внутрішньовиробничій системі складно швидко перебудуватися при збоях у будь-яких технологічних процесах або при зміні попиту. Крім того, при застосуванні штовхаючої системи протягом місяця доводиться неодноразово змінювати виробничі графіки для всіх технологічних стадій одночасно, що часто є досить складним.

Штовхаючі системи управління матеріальними потоками характерні для традиційних способів організації виробництва. Логістична організація виробничо-господарської діяльності з цих систем стала можливою завдяки масовому використанню обчислювальної техніки та сучасних інформаційних технологій.

Незважаючи на те, що штовхаючі системи здатні управляти функціонуванням виробничо-господарськими механізмами різного рівня складності, вони мають обмежені можливості. Характеристики матеріального потоку, що просувається від однієї технологічної ланки до іншої, оптимальні настільки, наскільки центр управління здатний його врахувати, оцінити та скорегувати. Також негативною рисою таких систем є висока вартість програмного, інформаційного та матеріально-технічного забезпечення.

Крім того, в такій системі підприємство повинно володіти матеріальними запасами на усіх стадіях виробництва, щоб запобігти збоям та пристосуватися до змін попиту. Це передбачає створення внутрішніх статичних потоків між різними технологічними ланками, що часто призводить до "заморожування" матеріальних засобів, встановлення надлишкового обладнання та залучення додаткової робочої сили.

Найбільш відомими апробованими логістичними моделями систем витягуючого типу є MRP-Ι та MRP-II.

Витягуючі системи дають змогу уникнути вищезазначених проблем. їх специфіка полягає в тому, що всі технологічні підрозділи виробничого підприємства забезпечуються матеріальними ресурсами тільки в тій кількості і до того моменту, які необхідні для виконання замовлення, визначеного підрозділом- споживачем (рис. 4.3).

Рис. 4.3. Схема функціонування витягуючої системи виробництва

Як наслідок, підрозділ-виробник не має загального жорсткого графіка виробництва, а формує свою роботу в межах замовлення структурного підрозділу, який виконує операції на наступній стадії виробничо-технологічного циклу. Фактично, необхідні деталі чи матеріали кожний підрозділ "витягує" з попереднього, а лише на кінцевій виробничій ланці здійснюються зміни графіка роботи.

В процесі функціонування витягуючих системи центр управління не втручається у передачу матеріального потоку в діючому логістичному ланцюзі. Основною його функцією є постановка завдання перед кінцевою ланкою виробничого технологічного ланцюга.

Перевагою витягуючих систем є те, що вони не потребують загальної комп'ютеризації виробництва. У той же час вони передбачають високу дисцип-

ліну та дотримання усіх параметрів поставок, а також підвищений рівень відповідальності персоналу всіх рівнів, особливо постачальників.

Для реалізації витягуючих систем потрібно дотримуватися таких вимог:

– встановлення нормативного моменту відновлення замовлення та стандартного розміру партії замовлення матеріальних ресурсів;