Розділ «Лірика»

В бухті їм захисній прісне знайдись джерело!

Вам, богове, належить купець: добра він шукає,

І з його кораблем шириться в світі добро.

«Дайте мені лиш точку опори поза землею, —

Мовив колись Архімед, — легко я зрушу її».

Дайте мені хоч на мить можливість вийти за межі

Себе самого, — і враз вашу я віру прийму.

Линь, мореплавче, вперед! Нехай з тебе люди сміються,

Хай від утоми стерник з рук випускає кермо.

Далі, далі на захід! Там мусить одкритися берег,

Ти ж бо вже бачиш його розумом віщим твоїм.

Вір вожаєві цьому і пливи океаном мовчущим!

Як і нема там землі — зараз устане з глибин.

Геній з природою, знай, одвічно живуть у союзі:

Що возвіщає нам він, справдить нехибно вона.

Бачив ти немовля, як воно, не свідоме любові,

Що зогріває його, спить у пестливих руках,

Поки пристрасті клич у нім юнака не розбудить,

Поки свідомості блиск не осіяє життя?

Бачив ти матір, що ревно пильнує дрімоти синочка,