Підіймайте з долу дзвін,
Щоб до вільного простору
В царство згуків злинув він.
Вище, вище, ввись!
Дзвоне, озовись!
Провісти нам згоду щиру,
Голос щастя, голос миру!
Надія
Говорять і марять у мандрах земних
Всі люди про краще майбутнє,
І це поривання до мет золотих
Таке в них нестримне й могутнє!
Старе відмирає, цвіте молоде,
Та вічно людина все кращого жде.
Надія приводить на світ немовля,
Голубить безжурну дитину,
Вона молодого до дій окриля,
З старим не ляга в домовину;
Могила — дороги остання межа,
А він на межі тій надію саджа.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фрідріх Шіллер. Лiрика. Драми» автора Шиллер Фрідріх на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Лірика“ на сторінці 159. Приємного читання.