Розділ 4. Теоретичні проблеми організації економічної діяльності людини на макроекономічному рівні

Виникнення фінансів пов’язано з переходом від товарно-грошового до товарно-кредитного господарства, а потім і до фінансового господарства. Фінансове господарство — це якісно новий стан розвитку економіки, коли процесу суспільного виробництва передують фінанси і фінансово-кредитні операції. Перехід від товарно-грошового господарства до фінансового означав перехід від грошових коштів до фінансових ресурсів як основних компонентів цих господарств. Саме з цієї точки зору коректним слід вважати використання терміна «фінансово-кредитні відносини».

Фінанси в сучасних умовах набувають всеохоплюючого характеру. Із окремого специфічного елементу економіки фінансово-кредитні відносини перетворилися на загальну форму сучасного ринкового господарства. Економіка розвинених країн світу характеризується пануванням фінансово-кредитних відносин.

Яке ж співвідношення між категоріями «фінанси» і «гро­ші»? Історично виникнення грошей та їх розвиток передував виникненню фінансів. Гроші є первинними відносно фінансів. З одного боку, фінанси неможливі без грошей, адже інструментом фінансово-кредитних відносин є саме гроші, а проявом цих відносин є грошові потоки. З іншого боку, функціонування грошей без фінансів зводиться лише до виконання двох функцій — міри вартості і засобу обігу. Гроші як гроші — це представник вартості в обміні. Без грошей та належного рівня їх стабільності фінанси існувати і функціонувати не можуть.

Фінанси є специфічною формою існування грошових коштів, руху грошових потоків, платежів і зобов’язань. В Оксфордському фінансовому словнику дається таке тлумачення фінансів: «Фінанси — це практика поводження з грошима й управління ними». Фінансові відносини проявляються через систему грошових відносин. Вихідним пунктом формування грошових коштів в економіці є центральні банки як емісійні центри та «кредитори останньої інстанції» (про це детальніше у підрозділі 20.4).

Основу фінансів становлять, насамперед, гроші у функції засобу платежу. Гроші як фінанси — це, насамперед, засіб платежу. Гроші як світові гроші є основою функціонування міжнародних фінансів. Без виконання грошима функції засобу нагромадження неможливе існування фінансового ринку і банківської системи.

Яке ж співвідношення між поняттями «фінанси» і «кредит»? Фінанси пов’язані з появою і функціонуванням кредитних грошей. Кредит є важливим специфічним компонентом фінансів. Специфікою тут є те, що вихідними принципами кредиту на відміну від фінансів є поверненість і платність. Безумовно, кредит входить до складу фінансів, але не є тотожним фінансам. У цьому плані очевидно, що банки слід розглядати як фінансові інституції. Залишки коштів на банківських рахунках трансформуються в одну з форм фінансових ресурсів — кредитні ресурси банків. Ці кредитні ресурси набувають форми фінансових ресурсів при їх розміщенні в кредити (позики) та інвестиції.

У сучасній фінансовій системі широко використовується механізм взаємного перетворення кредиту (кредитних ресурсів) у чисто фінансові ресурси (цінні папери) — механізм сек’юритизації. Сек’юритизація — це процес переміщення фінансових операцій з кредитного ринку на ринок цінних паперів.

Основною ознакою фінансів є фондовий і канальний характер руху грошових коштів. Фінанси відображають форми і канали руху ВВП (у більш широкому сенсі вартості взагалі), пов’язані із формуванням доходів і видатків суб’єктів фінансових відносин.

В умовах розвинутого фінансового ринку широко використовується поняття «фінансові активи». Під активами, як правило, розуміється частина власності, яка є засобом збереження і зростання вартості. Фінансові активи включають грошові кошти, фінансові вимоги і зобов’язання в різних формах.

У сучасних умовах основою фінансової системи є фінанси великих корпорацій (публічних акціонерних товариств). Роль великих корпоративних структур у всесвітньому господар­стві неухильно зростає. Разом з ними збільшується значення ринку корпоративних цінних паперів, який закономірно перетворився на центральний сегмент фінансового ринку. Корпоративні цінні папери (акції, облігації та ін.) стають основними представниками фінансових активів.

Якщо система руху грошей як грошей є адекватним відображенням руху матеріальних ресурсів і продуктів виробницт­ва, то рух фінансових активів має свою власну відособлену від руху матеріальних активів траєкторію. Так, хоча цінні папери номінально відображають вартість певних реальних товарів, однак власної вартості вони не мають. Тим самим, фінанси можуть «відриватися» від свого матеріального середовища і перетворюватися у фіктивні ресурси. У марксистській теорії під фіктивним капіталом розумівся капітал, представлений цінними паперами. Однак, було б невірно бачити у цінних паперах як титулах власності лише їх фіктивну природу. Цінні папери є необхідним способом організації і фінансування найважливішого у фінансовому господарстві капіталу — корпоративного (акціонерного) капіталу. За останні роки на фінансовому ринку з’явилось багато нових цінних паперів — похідних фінансових інструментів або деривативів як засобу хеджування, тобто страхування від цінових ризиків (опціонів, ф’ючерсів, свопів, форвардних контрактів та ін.).

Фінанси, надмірно відособлюючись від реального сектора економіки, набувають істотної автономії відносно процесу суспільного виробництва. На основі виникнення фіктивного капіталу фінансовий сектор починає домінувати над реальним сектором економіки. Подібна відособленість проявляється у створенні фінансових «бульбашок», «пірамід» фіктивних активів та ін., і як наслідок — у виникненні фінансових криз.

Розуміння фінансів як єдиного цілісного явища дає підстави для виділення поняття «фінансова система», під якою слід розуміти певну сукупність форм і методів фінансових відносин та їх інституційно-організаційного забезпечення. Фінансова система охоплює увесь кругообіг фінансових ресурсів. Провідними фінансовими органами та інституціями є міністерство фінансів і центральний банк.

Фінансова система включає: централізовані та децентралізовані фонди фінансових ресурсів, державні фінанси (бюджет і фонди цільового призначення), фінанси підприємств (суб’єктів господарювання), фінансовий ринок (ринки грошей, кредитних ресурсів, цінних паперів, фінансових послуг), фінанси домашніх господарств, міжнародні фінанси. В умовах ринкового господарства на перше місце у фінансові системи виходить фінансовий ринок.

Рис 20.1. Організаційно-інституційна структура фінансової системи

Фінансовий ринок як сфера торгівлі фінансово-кредитними ресурсами об’єднує в єдине ціле фінансову систему. Фінансовий ринок забезпечує концентрацію фінансово-кредитних ресурсів і вільний доступ до них на основі принципів конкуренції усіх суб’єктів господарювання. Після придбання (купівлі) фінансово-кредитні ресурси надходять у постійне чи тимчасове користування, а їх ціною є плата за використання у вигляді дивідендів чи позикового проценту.

У розвинених країнах мають місце два основні види фінансової системи:

1) фінансова система, основою якої є ринок цінних паперів, або фондовий ринок (США, Великобританія, Канада);

2) фінансова система, яка ґрунтується на банківському секторі (Німеччина, Австрія, Італія). В Україні основою наявної фінансової системи є банківський сектор економіки. Слабкість фондового ринку є основною причиною заниженої вартості вітчизняних підприємств.

Фінансова система виконує три основні функції:

• розподільчу — розподіл фінансових ресурсів та їх мобілізація для фінансового забезпечення безперервності процесу суспільного відтворення;