Розділ 4. Теоретичні проблеми організації економічної діяльності людини на макроекономічному рівні

• регулюючу — вплив на соціально-економічні процеси; фінанси є інструментом регулювання діяльності всіх суб’єктів фінансових відносин шляхом впливу на формування їх доходів і здійснення витрат;

• контрольну — організація раціонального використання і здійснення контролю за формуванням і використання фінансових ресурсів.

Фінансова система виконує також функції оптимального розміщення фінансових ресурсів; забезпечення способів переміщення фінансових ресурсів у часі й просторі; забезпечення ліквідності та управління ризиками; формування інформаційної підтримки.

20.2. Сутність, функції та форми кредиту. Принципи кредитних відносин

У фінансовій системі важливе місце займає кредит. В основі функціонування і розвитку кредитних відносин лежить рух особливого виду капіталу — позикового капіталу. Кредитні відносини — це відособлена частина фінансових відносин, що пов’язана з наданням грошових коштів у кредит і поверненням їх разом з певним процентом.

У національній економіці об’єктивно відбувається відокремлення певної частки продуктивного капіталу, яка не використовується у сфері виробництва і може надаватися в кредит (позику). На цій основі формується позиковий капітал, який виступає у формі грошового капіталу, що приносить процент. Тимчасово вільні грошові кошти невигідно тримати без руху, адже тоді вони не приносять ніякого доходу.

Історично першою формою кредиту було лихварство. Лихварський кредит є типовим для економіки з низьким рівнем розвитку ринкових відносин. Для лихварського кредиту характерне надання позичок для невиробничих спекулятивних операцій. Типовою рисою лихварського кредиту є високий рівень процента.

В умовах індустріальної економіки капітал надається у кредит, як правило, для виробничих цілей; розміри процента при цьому становлять лише частину прибутку, який отримує суб’єкт господарювання, що використовує позику. Використання кредиту вигідне промисловцям, адже кредит дає їм можливість розширювати обсяги виробництва, не маючи для цього належного власного капіталу.

Кредитні відносини виникають між двома суб’єктами: кредитором, який надає позику, і позичальником, який отримує позику. Кредитор — суб’єкт кредитних відносин, який надає кредит іншому суб’єкту у тимчасове користування і має підтверджені вимоги щодо грошових зобов’язань до боржника. Позичальник — суб’єкт кредитних відносин, який отримав у тимчасове користування грошові кошти на умовах повернення, платності і строковості.

Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов’язань позичальника, процентні ставки, порядок плати за кредит, обов’язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Рушійним мотивом надання кредитної позики є одержання позикового процента. Процент — це ціна, за якою позичальник купує на кредитному ринку позику. Класичне визначення відсотка дав Дж. М. Кейнс: «Процент — це нагорода за розлучення з ліквідністю, тобто з можливістю негайного використання готівки їх власником для своїх потреб». Величина процента, за Дж. М. Кейнсом, залежить від надання переваги ліквідності та від кількості грошей в обігу. Процент — дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених коштів або майна. Проценти нараховуються у вигляді відсотків на основну суму заборгованості чи вартості майна або у вигляді фіксованих сум.

Норма (ставка) процента (і) — це відношення річного процентного доходу, одержаного на позиковий капітал.

Поняття процентної ставки ґрунтується на тому погляді, що гривня, виплачена індивіду через рік, є менш цінною для нього, ніж гривня, що виплачена індивіду нині. Річ у тім, що індивід може покласти гривню на банківський рахунок і отримати більше, ніж 1 гривня через рік.

Проста процентна ставка (і) визначається строком на 1 рік. У цьому випадку процентний дохід на позиковий капітал набуває вигляду:

P = K х i, (20.1)

де: P — процентний дохід на позиковий капітал; і — проста процентна ставка; K — сума позики.

Якщо позика надається на n років, то поточна вартість або поточна дисконтована вартість (PV) майбутньої 1 гривні, тобто поточна вартість 1 гривні доходу, який буде отримано через n років від сьогодні, коли проста процентна ставка є і, буде дорівнювати:

PVмайбутньої 1 грн = 1 грн. / (1+i) n, (20.2)

де n — термін кредитування, років.

Процентна ставка змінюється під впливом середньої норми прибутку (рентабельності) та співвідношення між попитом і пропозицією позикового капіталу. Рівень процентних ставок залежить також від терміну користування позикою і від міри ризику, що виникає при наданні кредиту. У розвинутій фінансовій системі значний вплив на розмір процентних ставок за кредитами здійснює облікова ставка центрального банку.