Розділ 4. Теоретичні проблеми організації економічної діяльності людини на макроекономічному рівні

Логічний висновок з кривої Лаффера: більш низькі ставки податків можуть створювати більш вагомі стимули до виробництва, інвестицій та інновацій. Надмірне оподаткування ринкових суб’єктів звужує податкову базу, пригнічує стимули до економічного зростання, спонукає до тіньової діяльності.

19.6. Ринкова економіка та цілі соціальної політики держави

У соціальній сфері держава здійснює соціальну політику захисту прав споживачів, політику заробітної плати і доходів населення, політику зайнятості, політику соціального захисту та соціального забезпечення. Соціальна політика держави зосереджується на формуванні дієвих соціально-економічних умов життя суспільства, насамперед — на створенні соціальних гарантій і умов для підвищення добробуту членів суспільства. Основними об’єктами соціальної політики держави є трудові відносини, ринок праці та зайнятість населення, оплата праці та доходи населення, система соціального забезпечення, громадяни як споживачі, елементи соціальної інфраструктури.

Цілями соціальної політики держави є: забезпечення належного рівня і якості життя населення; забезпечення захисту прав і законних інтересів суб’єктів господарювання та споживачів (кожний член суспільства має право на захист своїх прав і законних інтересів); підвищення рівня соціальної безпеки — передбачуваності певних життєвих ризиків для всіх членів суспільства; забезпечення соціальної справедливості — визнання однакових можливостей для всіх членів суспільства.

Мінімально необхідною соціальною функцією держави є функція соціального захисту тих верств населення, які не можуть самостійно подбати про себе, — інвалідів, сиріт тощо. Щодо інших соціальних функцій держави, то їх перелік і обсяги є предметом гострих дискусій як серед науковців, так і серед політиків. Зокрема, функція боротьби з бідністю та проведення політики перерозподілу доходів з метою зниження соціальної нерівності у суспільстві заперечується неоліберальною теорією, оскільки обмежує свободу індивіда, ставлячи його в залежність від держави.

Лібералізований варіант соціальної політики базується на принципі відокремлення соціального захисту від вільного ринку, обмеженні захисту лише тих, хто не має інших доходів, крім соціальних виплат. Цей варіант ще називають американською моделлю соціальної політики. Соціалізований варіант державної соціальної політики базується на принципі домінування ідеї соціальної рівності та солідарності, характеризується високим рівнем соціального захисту населення, що забезпечується за дер­жавні (бюджетні) кошти. Цей варіант ще називають соціально орієнтованою (шведською або німецькою) моделлю соціальної політики.

У ринковому господарстві завжди має місце невідповідність між цілями соціальної політики держави та фінансовими можливостями державного бюджету. Формою подолання цієї невідповідності є механізм визначення пріоритетів соціальної політики. В Україні законодавчо закріплені за роки незалежності соціальні зобов’язання не відповідають рівню економічного розвитку країни. Це не дає змоги забезпечити необхідну соціальну підтримку тим верствам населення, хто її справді потребує.

В умовах ринкової економіки фінансове відшкодування (часткове або повне) членам суспільства певних життєвих ризиків здійснюється на основі соціального страхування. Основними формами соціального страхування є:

1) пенсійне (як джерело матеріального забезпечення громадян у старості);

2) медичне (на випадок захворювання, втрати працездатності від нещасного випадку на виробництві);

3) страхування на випадок безробіття (втрата роботи з незалежних від працівника причин).

Послуги галузей охорони здоров’я та освіти у ринковому господарстві в принципі можуть надаватися без участі держави. Інша справа, що держава, визнаючи суспільне значення цих послуг, більшою чи меншою мірою бере на себе їх фінансування. З огляду на наявність різних підходів до поєднання державних і ринкових засад у фінансуванні освіти та охорони здоров’я, у світовій практиці визначено соціальний стандарт мінімально допустимого рівня державної присутності у цих сферах: для освіти він становить 5—7 % ВВП, а для охорони здоров’я (за рекомендаціями ВООЗ) — 5 % ВВП.

Важливими інструментами соціальної політики держави є: державні соціальні стандарти — встановлені законодавством соціальні норми і нормативи, на основі яких визначаються дер­жавні соціальні гарантії; державні соціальні гарантії — встановлені законодавством мінімальні розміри заробітної плати, пенсій, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, які забезпечують рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму; соціальні норми і нормативи — показники необхідного споживання продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг та забезпечення освітніми, медичними, житлово-комунальними, соціально-культурними послугами.

Розвиток ринкової економіки неможливий без створення надійної соціальної бази її функціонування.

Резюме

Ринкове господарство — досить суперечлива система, яка характеризується як незаперечливими перевагами, так і недоліками («провалами»). Фактором зменшення негативних рис ринку і протидії його «провалам» виступає державне регулювання економіки. Держава об’єктивно вирішує два взаємопов’язаних завдання: виправляє недоліки ринків і забезпечує їх нормальну роботу та вирішує (або хоч би пом’якшує) гострі соціально-економічні проблеми суспільства. Державне втручання в економічні процеси здійснюється на основі проведення економічної і соціальної політики, спрямованої на реалізацію та оптимальне узгодження інтересів суб’єктів господарювання і споживачів, різних верств населення і суспіль­ства в цілому. На підтримку макроекономічної стабільності та регулювання кон’юнктури національного ринку спрямоване дер­жавне антициклічне регулювання. Важливим фактором, який забезпечує суспільне відтворення, є перерозподіл державою досить значної частини ВВП через бюджет, одержавлення фінансових ресурсів. Державний бюджет є фінансовою формою утворення і витрачання централізованого фонду грошових коштів, призначеного для фінансового забезпечення вирішення завдань і реалізації функцій держави. Витрати на реалізацію зобов’язань держави перед суспільством не відображаються в цінах ринку, а фінансуються через бюджетний механізм за рахунок податків. Має місце функціональна залежність між ставкою оподаткування, податковими надходженнями і політикою податкового регулювання (крива Лаффера). Коригування соціальних результатів ринкового процесу, оскільки вони не відповідають загальнолюдським критеріям, здійснюється на основі реалізації соціальної політики держави.

Основні поняття та категорії

Асиметрична інформація — недосконала ринкова інформація, яка обумовлює переваги одного ринкового суб’єкта перед іншим, як правило, продавця над покупцем (споживачем).

Видатки державного бюджету — кошти, які спрямовуються на здійснення програм та заходів, передбачених державним бюджетом.

Громадські блага — такі блага, які споживаються колективно всіма громадянами, незалежно від того, платять люди за нього чи ні (національна оборона, підтримання громадської безпеки та ін.).