Розділ 3. Ринкове господарство як вища суспільна форма функціонування товарного виробництва

За своєю суттю біржа є високоорганізованим оптовим ринком, який має виконувати визначальну функцію — встановлення ринкової ціни. Отже, кількість бірж має бути невеликою.

Фондова біржа: поняття, суб’єкти і класифікація. Фондова біржа — це організаційна форма ринку, на якому здій­снюється торгівля цінними паперами — акціями, облігаціями, зобов’язаннями державного казначейства, сертифікатами, документами, пов’язаними з рухом кредитних ресурсів і валютних цінностей.

На відміну від товарних бірж, що регулюють рух товарів, фондова біржа забезпечує рух капіталу, адже цінні папери — не що інше, як різні форми його еквівалента. Прискорення руху капіталу сприяє підвищенню ефективності економіки. Це є одним із завдань фондової біржі.

Фондова біржа сприяє придбанню на певних умовах і на певний строк вільних грошей, залученню коштів за рахунок випуску і продажу акцій, облігацій і спрямування їх на технічне оновлення підприємства, його переорієнтацію на випуск продукції, яка має найвищий попит. Біржа може сприяти переливу капіталу з однієї галузі в іншу, а завдяки державному регулюванню цих процесів він може спрямовуватись до тих соціально важливих сфер, які найбільше його потребують.

Як вторинний ринок цінних паперів фондова біржа сприяє здійсненню переходу фондових цінностей від одного суб’єкта до іншого. На первинному ринку цінності емітуються, тобто випускаються в обіг і розповсюджуються серед інвесторів. В окремих випадках біржі можуть оперувати цінними паперами.

Емітентами цінних паперів можуть бути юридичні особи, держава, державні органи, органи місцевої адміністрації, підприємства, іноземні юридичні особи.

Інвесторами є громадяни або юридичні особи, які купують цінні папери від свого імені та за власні кошти. Інвесторами можуть бути також іноземні громадяни та юридичні особи. Ще один учасник ринку цінних паперів — інвестиційна інституція, якій надається право юридичної особи, що дає їй можливість виконувати функції посередника (фінансового брокера), інвестиційного консультанта, інвестиційної компанії, інвестиційного фонду. Інвестиційні компанії можуть випускати цінні папери та надавати гарантії щодо розміщення їх на користь третім особам, вкладати кошти у цінні папери, у тому числі через котирування цінних паперів, за якими інвестиційна компанія зобов’язується їх продавати і купувати.

Класифікувати фондові біржі можна за різними критеріями. Виходячи з організаційної структури, виокремлюють два основних типи біржі: публічно-правова та організована у вигляді приватних компаній і асоціацій, що мають найрізноманітніші конкретні юридичні форми (акціонерні товари­ства, асоціації, змішані підприємства).

Регулювання діяльності фондових бірж з боку держави у різних країнах неоднакове. У Великій Британії та США біржі самостійні в своїй діяльності та у формах організації. Уряд формально не втручається у справи фондових бірж. Проте в США, наприклад, існує вимога, що всі угоди, здій­снені згідно з рішеннями біржі, не повинні суперечити законам країни.

Особливий вид регулювання застосовується у Швеції, де фондові біржі є акціонерними структурами, але 50 % їхнього капіталу належать уряду.

У Німеччині керівництво всією діяльністю бірж покладено на їхні правління. Членів правління обирають з осіб, допущених до здійснення операцій на біржі. Одночасно федеральне міністерство фінансів має право здійснювати контроль за деякими сторонами біржової діяльності, зокрема за строковими угодами. Певними правами наділені уряди земель, особливо при визначенні порядку виборів правління, встановленні податків з біржових доходів тощо.

У так званих нових індустріальних країнах (азійські: Південна Корея, Тайвань, Гонконг, Сингапур, Малайзія, Таїланд; латиноамериканські: Бразилія, Мексика, Аргентина) фондові біржі є зазвичай державними інституціями або приватними організаціями, що перебувають під контролем центральної адміністрації.

Залежно від структури володіння акціями розрізняють англо-американську і континентально-західноєвропейську моделі фондового ринку. Англо-американська модель характеризується тим, що контрольні пакети акцій порівняно невеликі. Основна маса акцій вільно обертається на ринку. Континентально-західноєвропейська модель, навпаки, перед­бачає, що на ринку обертається відносно небагато акцій. Перехід компанії до іншого власника можливий лише за рішенням попереднього.

Фондова біржа є некомерційною організацією, не переслідує мети одержання прибутку, діє на принципі самоокупності, не виплачує доходів від своєї діяльності членам біржі.

Фінансова діяльність фондової біржі може здійснюватися за рахунок продажу акцій фондової біржі, що дають право бути її членами, регулярних (зазвичай щорічних) членських внесків членів фондової біржі, біржових зборів з кожної угоди.

Функціонування фондової біржі нерозривно пов’язане із системою посередництва і таких її суб’єктів, як посередники. Це маклери, дилери, або джобери, брокери.

Маклером називають посередника, який виконує свої функції, не маючи права здійснювати угоди за власний рахунок і брати на себе зобов’язання контрагента. Такий тип посередництва є типовим для бірж, що організовані як публічно-правові заклади.

Дилери, або джобери, здійснюють операції за власний рахунок на біржах, що функціонують у формі асоціацій і акціонерних підприємств. Допомагають їм реальні посередники — брокери.

Основні види операцій: усі угоди, що укладаються на фондовій біржі, поділяють на угоди за готівку й угоди на строк.

Угоди за готівку, які ще називають касовими, є найпростішими на фондовій біржі. До них належать операції, які мають бути виконані протягом 2—3 днів після укладення угоди. За цей час продавець повинен передати покупцю проданий цінний папір, а покупець — заплатити за нього готівкою обумовлену суму. Найбільше таких угод здійснюється на фондові цінності невеликої вартості. Проте це не виключає здійснення операцій, особливо у періоди значних кон’юнктурних коливань, і на великі суми.