Розділ 3. Ринкове господарство як вища суспільна форма функціонування товарного виробництва

Особливістю таких угод є швидкість і простота оформлення. Найчастіше такі угоди здійснюються усно.

Угоди на строк є більш складними. Це договір, відповідно до якого один суб’єкт передає іншому певну кількість цінних паперів за фіксованим курсом, але із зобов’язанням передати їх не відразу, а у певний строк. Покупець зобов’язаний їх прийняти і заплатити продавцю зазначену суму. Подібні угоди укладаються на строк 1—3 місяці.

Для строкових угод існує обов’язковий мінімальний обсяг.

Строкові угоди багатоваріантні та поділяються на такі основні види.

Тверда строкова операція зобов’язує продавця цінних паперів передати їх покупцю в зазначений строк у кількості і за курсом, зафіксованим в угоді. У такому разі підвищення або зниження курсу цінного паперу, що реалізується, на момент його поставки не має жодного значення.

Угода з премією передбачає, що один з контрагентів, сплачуючи іншій стороні певну винагороду (премію), дістає право відмовитися від угоди або змінити її початкові умови.

Онкольні угоди (від англ. on call — на вимогу) характеризуються тим, що в день укладення угоди конкретну ціну цінних паперів не фіксують. Така угода ґрунтується на ціні, що склалася внаслідок котирування на фондовій біржі в день, зазначений в угоді. В цей день «на вимогу» відбувається реалізація угоди.

Угоди на різницю передбачають, що одна зі сторін угоди отримує різницю між курсом на день укладання угоди і на день її виконання. Наприклад, продавець на різницю зобов’язується передати покупцю 7 вересня цінні папери за курсом, зазначеним в угоді. Проте фактично в цей день курс зріс на 10 %. Отже, виграє покупець, а різницю сплачує продавець. Виплатою різниці й завершується вся операція. У багатьох країнах такі угоди юридично заборонені.

Фондова біржа — складний організаційний організм, що має власну інфраструктуру. Найбільші біржі об’єднуються в асоціації та союзи для координації і консолідації своєї діяльності. Це однак не виключає конкурентної боротьби між ними. Таке об’єднання, як Європейські товарні біржі, розробляє типову документацію, зокрема форми контрактів. Національна асоціація біржових брокерів і дилерів США створила єдину систему автоматичного котирування для фондової біржі. У Великій Британії сформовано Раду з цінних паперів та інвестицій, у Франції — Комісію ф’ючерсних товарних ринків і Комісію з біржових операцій. Аналогічні організації діють і в інших країнах світу.

В Україні, згідно з чинним законодавством, створений і функціонує ринок цінних паперів — акцій, облігацій, векселів, ощадних сертифікатів тощо.

Юридичними особами, які здійснюють випуск цінних паперів у нашій країні, є уряд, державні підприємства, що перетворилися на акціонерні товариства, комерційні банки, комерційні структури, органи місцевого самоврядування.

У нашій країні, як і в інших країнах з перехідною економікою, фондовий ринок є нерозвиненим, а тому не відповідає світовим стандартам. Через це він не виконує повною мірою такі важливі функції:

• забезпечення суб’єктів господарської діяльності джерелами фінансування — власним і позиковим капіталом. Залучення власного капіталу здійснюється за рахунок первинної та додаткової емісії акцій, позикового — у результаті випуску облігацій;

• регулювання й оптимізація відносин власності, що здійснюється через перерозподіл пакетів акцій та облігацій у процесі їх вільної купівлі-продажу.

Формування і розвиток інфраструктури ринку в Україні сприятиме розвитку підприємництва, піднесенню економіки країни.

Резюме

Ринок — це сфера обміну, що здійснюється за законами товарного виробництва та обігу. Він виконує роль механізму, за допомогою якого досягається рівновага попиту і пропозиції, координується діяльність суб’єктів економіки через систему цін. Ринок вирішує три основні економічні завдання: що, як і для кого виробляти.

Суб’єктами ринку виступають покупці та продавці, якими є: окремі особи, родина домогосподарства, підприємства, фірми, держава. Домашні господарства є головною ланкою економіки, через яку окремі особи, родини акумулюють доходи, використовують їх для придбання продуктів харчування та інших предметів першої потреби, забезпечують суспільне виробництво люд­ськими ресурсами. Будучи сукупністю економічних одиниць, домогосподарства реалізують економічні функції населення — як споживачів, виробників, власників. Замовниками різних товарів можуть бути уряд та іноземні фірми.

Функціонування ринку передбачає наявність ринкової інфраструктури, яка забезпечує рух товарів і послуг, грошей, цінних паперів, регулює багаторівневе функціонування господарських взаємозв’язків і взаємодію суб’єктів ринкової економіки. Ринкова інфраструктура містить систему підприємств і організацій, що здійснюють роздрібну та оптову торгівлю, фінансово-кредитні операції, інформаційне забезпечення та посередництво, систему соціального захисту населення, контролю за якістю товарів тощо.

Основні поняття та категорії