Розділ 3. Ринкове господарство як вища суспільна форма функціонування товарного виробництва

На заробітну плату впливають не лише продуктивна сила людського капіталу, не лише ринок праці, а й товарні і грошові ринки. Якщо на товарному ринку ціни зростають (спо­стерігається інфляція), то фактична заробітна плата знижується. Вона також знижується тоді, коли знецінюються гроші на грошовому ринку, тобто тоді, коли ціни грошей знижуються. З урахуванням цієї обставини виокремлюються два різновиди заробітної плати: номінальна і реальна заробітна плата. Номінальна заробітна плата — це заробітна плата, «не очищена» від інфлятивної компоненти, а реальна — «очищена» від неї.

Залежно від характеру формування заробітна плата як ринкова ціна праці (людського капіталу) буває двоякою: почасовою і відрядною. Щоб визначити почасову заробітну плату, ринкову ціну праці треба поділити на загальний час роботи і на цій основі сформувати ціну одиниці часу праці. Для визначення відрядної заробітної плати ринкову ціну праці ділять на планову кількість продукції, яку повинна випродукувати певна робоча сила, і формують ціну одиниці продукції. Ціна одиниці часу і ціна одиниці продукції — основні параметри, на підставі яких визначається фактичний рівень заробітної плати.

Функціонально-факторний розподіл доходів визначає характер, чи природу, як персонального, так і сімейного розподілу доходів. Персональний розподіл доходів — це розподіл доходів між суб’єктами, персонами економіки, що виступає як відображення функціонально-факторного розподілу доходів. Основними факторами, які визначають рівень персонального розподілу доходів, є продуктивна сила відповідного капіталу і ступінь монополізації відповідного ринку. Персональний розподіл доходів може бути двобічним: нормальним, чи природним, і ненормальним, неприродним, деформованим. Нормальним називають такий розподіл, за якого персональний дохід безпосередньо залежить від обсягу відповідного граничного продукту, випродукованого відповідним капіталом. Нормальний розподіл персональних доходів є соціально справедливим. Він деформується тоді, коли на нього негативно і додатково впливають такі фактори, як монополізація ринку і позаекономічні чинники. Ступінь диференціації персональних доходів залежить від ступеня економічного розвитку: що вищий економічний розвиток тієї чи іншої країни, то нижча диференціація персональних доходів.

Різновидом персонального розподілу доходів є сімейний розподіл доходів, тобто їх розподіл між домогосподарствами. Він детермінується переважно тими самими факторами, що і власне персональний розподіл. Окрім того, на сімейні доходи впливає держава через відповідний фінансово-економічний механізм, маючи на меті мінімізувати деформації у функ­ціонально-факторному розподілі доходів і знизити рівень їх диференціації, дещо вирівнявши доходи. Сімейний розподіл доходів також буває двобічним — нормальним, чи природним, і деформованим. Нормальним він є тоді, коли на нього негативно не впливають кримінальні і монополізаційні фактори. Під їх впливом він деформується. Сімейний розподіл доходів визначає також характер витрат родини чи домогосподарств. Історично структура витрат змінюється таким чином, що в ній зростає частка витрат на придбання товарів тривалого користування («твердих» товарів). Ця зміна в структурі витрат відома в економічній літературі як закон Енгеля.

Основні поняття та категорії

Економічний дохід — сума грошей, яку виробники отримують від реалізації випродукованої ними продукції на ринку, а споживачі — від продажу відповідних економічних ресурсів (факторів виробництва, капіталу відповідного типу).

Економічні витрати — сума грошей, яку виробники витрачають на купівлю на ринку відповідних економічних ресурсів, а споживачі — на купівлю відповідних товарів на ринку.

Економічні ресурси — елементи відповідної господарської системи, які беруть участь, тією чи іншою мірою, в продукованні продуктів і доходу. Економічними їх називають тому, що вони, по-перше, завжди набувають грошової форми і, по-друге, є обмеженими, а також мають певну ринкову ціну.

Граничний продукт — частка випродукованого в певній господарській системі загального продукту, яка виступає як функція відповідного капіталу (ресурсу, фактора виробництва). Кожен вид капіталу, чи ресурсу, продукує «свою» частку граничного продукту, розмір якої залежить від обсягу капіталу (ресурсу), що його продукує, і його продуктивної сили, а також від умов ринку (є він рівноважним чи дисрівноважним).

Граничний дохід — частка загального (валового) грошового доходу, яка продукується певним капіталом (ресурсом) і розмір якої залежить від обсягу граничного продукту відповідного типу.

Нормальний, або природний, граничний продукт — граничний продукт відповідного типу, який продукується відповідним фактором виробництва (капіталом, ресурсом) за умов рівноважного ринку.

Нормальний, або природний, граничний дохід — граничний дохід, обсяг якого цілком збігається з відповідним природним, чи нормальним, граничним продуктом. Відповідний граничний продукт і грошовий дохід збігаються між собою за рівноважного ринку, а тому обидва виступають як нормальний, чи природний, за обсягом і природою.

Нормальний прибуток — прибуток, який продукується таким специфічним видом капіталу чи економічного ресурсу, як підприємницькі здібності. Окремою формою доходу в чинній практиці бухобліку він не є, такою виступає лише в теоретичному економічному аналізі.

Підприємницький дохід — основна форма доходу в підприємницькому секторі економіки, обчислюється як різниця між валовим грошовим доходом і витратами ресурсів на виробництво продукції. До його складу входять прибуток, рента і позичковий процент.

Економічний підприємницький дохід — один із двох різновидів власне підприємницького доходу, що визначається як різниця між валовим грошовим доходом (валовим виторгом) і повними (економічними чи теоретичними) витратами. Останні, крім традиційної частини (витрат на придбання ресурсів на ринку), включають витрати такого специфічного ресурсу, як підприємницькі здібності.

Бухгалтерський підприємницький дохід — один з двох різновидів підприємницького доходу, що визначається як різниця між валовим грошовим доходом (валовим виторгом) і бухгалтерськими витратами на купівлю на ринку ресурсів. Він більший за економічний підприємницький дохід на величину нормального прибутку, який продукується таким ресурсом, як підприємницькі здібності.

Економічний валовий дохід — за природою це грошово-вартісна форма суми граничних продуктів усіх залучених у виробничий процес ресурсів.

Бухгалтерський валовий дохід — це валовий виторг фірми від усієї продукції, що нею реалізована на певному ринку чи його відповідному сегменті.

Економічні (теоретичні, повні) витрати ресурсів — ви­трати всіх ресурсів на виробництво певної продукції, які, окрім традиційної частки (витрат на ресурси, що придбаються на ринку), включають витрати такого специфічного ресурсу, як підприємницькі здібності.

Бухгалтерські витрати — витрати усіх ресурсів, придбаних на ринку для виробництва продукції фірми.