Розділ 3. Ринкове господарство як вища суспільна форма функціонування товарного виробництва

Економічний прибуток — грошово-вартісна форма граничного продукту усіх ресурсів виробництва, що визначається як різниця між валовим доходом (валовим виторгом) і повними (теоретичними, економічними) витратами.

Бухгалтерський прибуток — різниця між бухгалтерським валовим доходом (валовим виторгом) і бухгалтерськими ви­тратами, що менші від економічних витрат на величину витрат такого ресурсу, як підприємницькі здібності.

Позичковий капітал — грошовий капітал фірми, банку чи іншої фінансово-кредитної установи, який надається в позику іншим суб’єктам економіки.

Позичковий процент — плата за позику грошей, що, з точки зору її економічного змісту (як економічний позичковий процент), виступає як грошова форма граничного продукту від позичкового капіталу, а з точки зору бухгалтерського змісту (як бухгалтерський позичковий процент) є відокремленою чи невідокремленою частиною підприємницького доходу.

Рівноважний позичковий процент — позичковий процент, який формується за збігу попиту і пропозиції грошей, або заощаджень та інвестицій.

Нормальний позичковий процент (і відповідна ставка) — процент, що формується за досконалого конкурент­ного ринку і за обсягом збігається з рівноважним позичковим процентом. За його умов міжсистемна експлуатація відсутня.

Земельний капітал, або земля, — один з різновидів реального капіталу, який також продукує свою частину продукту. На продуктивну силу цього капіталу впливають два основні фактори — економічна і природна родючість землі.

Земельна рента — одна з форм доходу, яку продукує земельний капітал, як окрема частина підприємницького доходу виступає тоді, коли власність на цей капітал відокремлюється від власності на реальний підприємницький капітал.

Економічна земельна рента, або земельна рента в її економічному значенні, — грошово-вартісна форма граничного продукту земельного капіталу, обсяг якої залежить від продуктивності цього капіталу.

Бухгалтерська земельна рента, або земельна рента в її бухгалтерському значенні, — частина (відокремлена чи невідокремлена) підприємницького доходу, яка виступає як плата за землю, її обсяг детермінується станом ринку землі чи земельного капіталу.

Нормальна, або природна, земельна рента — земельна рента, обсяг якої повністю збігається з обсягом граничного продукту земельного капіталу. Формується за рівноважного ринку землі.

Ідеальна рента — див. Нормальна рента. Ідеальною її ще називають тому, що вона унеможливлює будь-яку міжсистемну експлуатацію.

Ціна землі — ринкова вартість землі, що формується за умов обмеженої пропозиції землі на ринку і розмір якої залежить від обсягу земельної ренти, яку здатний випродукувати певний земельний капітал, тому її ще називають капіталізованою земельною рентою.

Диференціальна земельна рента — земельна рента, обсяг якої диференціюється залежно від ступеня економічної чи природної родючості землі.

Диференціальна земельна рента І типу — рента, обсяг якої залежить від природної родючості землі.

Диференціальна земельна рента ІІ типу — рента, обсяг якої залежить від економічної родючості землі.

Абсолютна земельна рента — земельна рента, обсяг якої детермінується обсягом граничного продукту землі. У марксистській версії економічної науки її трактують як функцію надлишку живої праці в аграрному секторі економіки.

Монопольна рента — рента, яка формується в тих галузях (зокрема добувних), де попит на продукцію стабільно перевищує пропозицію. Вона вища за нормальну чи природну, ренту і свідчить про реанімацію міжсистемної експлуатації.

Людський капітал, або робоча сила чи праця — один з економічних ресурсів, сукупність професійних та інших здібностей людини, які визначають рівень її продуктивної сили.

Заробітна плата — одна з форм грошового доходу, яка не входить до складу підприємницького доходу й обчислюється як різниця між валовим грошовим доходом і сумою матеріальних витрат та підприємницького доходу.