Розділ 2. Цілі економічної діяльності людини та суспільні форми організації їх досягнення

Відповідно до марксистської концепції гроші є товар, що стихійно виділився з маси всіх інших товарів і виконує роль загального еквівалента. Це особливий товар, в якому всі інші товари виражають свою вартість. Гроші, таким чином, є суспільною формою обліку затрат праці товаровиробників. Подібний облік здійснюється в безупинному, щоденному стихійно-ринковому процесі, в якому відбувається обмін товарів.

Гроші — необхідна форма руху товарів. Функції грошей, будучи проявом їх сутності, обслуговують ті певні відносини, в які вступають товаровиробники в процесі обміну товарів. К. Маркс аналізував гроші в політекономічному аспекті не як річ або предмет, а як історично визначену форму суспільно-економічних відносин, що відображають потребу визначати і порівнювати витрати суспільно необхідної праці. Він виділив п’ять функцій грошей: міра вартості; засіб обігу; засіб нагромадження; засіб платежу; світові гроші. Одночасно К. Маркс зазначав, що різні види грошей різною мірою спроможні виконувати функції грошей. Це залежить від того, яким є рівень розвитку грошової системи та які існують форми організації грошового обігу.

Серед сучасних економістів Заходу існує кілька думок щодо тлумачення функцій грошей, їх кількості, але практично однозначно визнаються їх три функції: гроші — це засіб обігу; засіб створення багатства (нагромадження); міра вартості (масштаб цін, розрахункові гроші). Крім цих функцій, називають також засіб платежу і світові гроші.

На перший погляд здається, що товари стають порівнянними завдяки грошам. Але це не так. Лише тому, що всі товари як вартості є уречевленою людською працею і, отже, самі по собі порівняні, їх вартість може бути обчислена одним певним товаром. Надаючи форму ціни іншим товарам, самі гроші не мають ціни: вони не можуть у собі, у власній споживчій вартості, виражати свою вартість. Вартість золота як грошей виражається в споживчій вартості інших товарів. Оскільки золото обмінюється на найрізноманітніші товари, його відно­сна вартість довгий час одержувала безкінечний ряд виразів у різноманітних товарах.

Функцію міри вартості гроші виконують, як уявні в думках, тобто ідеальні гроші. Ціна є грошовим виразом вартості, але вона може виявитися і чисто ірраціональною, тобто якщо не виражає вартість. Наприклад, неопрацьована земля не має вартості, але ціну має.

Як вираз вартості ціна не обов’язково повинна кількісно відповідати вартості товарів. Більше того, така відповідність є винятком. Ціни товарів коливаються навколо вартості залежно від співвідношення попиту і пропозиції. Вони можуть перевищувати вартість або падати нижче за неї. Такий рух цін неминучий за умов стихійного товарного виробництва.

Хоча як міра вартості гроші функціонують ідеально, проте в основі цієї функції грошей лежало реальне золото, що було і є продуктом праці та вступає в обмін на інші товари. Якби золото реально не було продуктом праці, не мало вартості і не було здатне обмінюватися на інші товари, воно не могло б й ідеально реалізовуватися як міра вартості. А це означає, що функція грошей як міри вартості припускає їх дію, як реального засобу обміну.

У зв’язку з функціонуванням грошей як міри вартості виникає необхідність фіксації визначеної грошової одиниці, що служила б основою для порівняння цін різноманітних товарів. Такою грошовою одиницею є визначена вагова кількість благородного металу, що виконує роль загального еквівалента. У різних країнах грошовою одиницею виступали різноманітні вагові кількості грошового матеріалу. Так, у Росії після грошової реформи 1897 р. як грошова одиниця виступав рубль, що містив 0,77 г золота. У США масштабом цін є долар, який містить у даний час 0,888 г золота.

Спочатку масштаб цін збігався з ваговим масштабом. Так, англійський фунт стерлінгів колись дійсно був фунтом срібла. Проте надалі скрізь відбулося поступове відокремлення масштабу цін від їх вагової місткості. Пояснюється це рядом причин. По-перше, введенням іноземних монет у народів, в яких виробництво грошей ще не було налагоджено. По-друге, із зростанням багатства менш благородні метали витіснялися, як міра вартості, благороднішими металами, наприклад, мідь — сріблом, а срібло — золотом. При цьому старі найменування переходили до меншої вагової кількості ціннішого металу. Наприклад, коли золото витіснило срібло як міру вартості, назва «фунт стерлінгів» почала вживатися до кількості золота, що складало приблизно лише п’ятнадцяту частину фунта. Це відповідало фактичному співвідношенню вартості золота і срібла. (На даний час фунт стерлінгів дорівнює всього 2,488 г золота.) По-третє, зменшенням державною владою вагової місткості грошової одиниці при зберіганні її старого найменування (так зване «псування монет»), внаслідок чого систематично відбувалося відокремлення номінальної місткості монет від реальної.

Як міра вартості й як масштаб цін, гроші виконують дві різні функції. Міра вартості — це суспільна функція грошей, яка породжена системою економічних відносин. Масштаб цін як функція грошей пов’язаний з необхідністю порівняння різноманітних кількостей золота. Мірою вартості грошей є суспільне втілення абстрактної праці, масштабом цін— фіксована вага благородного металу в грошовій одиниці. Як міра вартості вони служать для виразу вартості всіх товарів у вигляді визначеної кількості золота. Як масштаб цін вони вимірюють цю кількість золота. Масштаб цін може змінитися за волею державного законодавства, у той час як реальні ціни, виражені в золоті, складалися лише відповідно до дії закону вартості.

Процес функціонування грошей як міри вартості нерозривно пов’язаний з реальним міновим процесом, в якому гроші виконують функцію засобу обігу.

Товарний обмін спочатку здійснюється у формі безпосереднього обміну товару на товар за формулою Т—Т.

Поява грошей означає зміну форми обміну. За таких умов товар спочатку продається за гроші, а потім на виручені гроші товаровиробник купує інші, необхідні йому товари. У цьому випадку процес обміну відбувається за формулою Т—Г—Т, де Т—Г — продаж товару за гроші і Г—Т — купівля товару на гроші. Тут гроші відіграють роль посередника обміну. Товарний обмін набуває форми товарного обігу, а гроші виконують функцію засобу обігу.

Безпосередній обмін товарами і товарний обіг різноманітні не тільки за формою, але й за своєю суттю. У безпосередньому обміні обидва учасники обміну перебувають в однаковому положенні. Обмінюючи свій товар на чужий, кожний товаровласник одночасно ніби і продає, і купує. Купівля і продаж тут збігаються, але ще немає самостійних економічних суб’єктів — покупця і продавця.

Інакше складається справа за умов товарообігу, де роль посередника при обміні товарів виконують гроші. Тут з будь-яким товаром відбуваються два перетворення. Перша метаморфоза — акт Т—Г. Товар продається за гроші, його вартість з товарної форми перетворюється на грошову. Друга метаморфоза — акт Г—Т, тобто перетворення вартості з грошової форми на товарну. Після того, як гроші перетворені на товари, процес обігу товарів закінчується: зі сфери обігу вони потрапляють до сфери споживання.

Характерна риса цієї форми обміну полягає в тому, що купівля і продаж відокремлюються, стають самостійними — акти купівлі і продажу вже не збігаються ні в часі, ні в просторі. Така форма обміну створює можливість для товаровиробника продати свій товар сьогодні, а купити інший лише через певний час. Окрім того, він може продавати на одному ринку, а купувати на іншому. При товарному обігу відбувається відокремлення покупців і продавців. Товаровиробник може бути в даний момент або покупцем, або продавцем, але він не може бути одночасно і тим і іншим.

При товарному обігу яскраво проявляються розбіжності між рухом вартості і рухом споживчої вартості. Від товаровиробника споживча вартість товару йде, але вартість цього товару залишається у вигляді визначеної суми грошей. Володіючи грошима як самостійною формою вартості, товаровиробник може їх використовувати коли хоче і де хоче.

Розрив між актами купівлі і продажу, який викликаний функціонуванням грошей як засобу обігу, створює можливість появи економічних криз надвиробництва товарів. Якщо один товаровиробник продав свій товар, але не купує в даний момент у даному місці товари інших виробників, то це означатиме, що хтось із виробників не зможе продати свої товари, реалізувати їх вартість. Частина товарів виявиться нереалізованою, що знайде відображення в їх надвиробництві. Не продавши свого товару, товаровиробник не може продовжувати і процес виробництва.

На відміну від товарів, що, реалізувавши свою вартість, виходять зі сфери обігу, гроші як засіб обігу завжди обслуговують обмін товарами. Але рух товарів у сфері обігу є вихідним, ви­значальним, а рух грошей — похідним, підлеглим.

Спочатку функцію засобу обігу виконувало золото в злитках відповідно до своєї вагової кількості. Щоб усунути необхідність зважування золота при кожному акті обміну, деякі купці, а потім держава стали надавати визначену стандартну форму рівновеликим злиткам золота і ставити на них відповідний штамп. Золото і срібло як гроші одержали монетну форму. Обіг монет відрізняється від обігу злитків тим, що злитки приймаються в обмін за вагою, а монета — за найменуванням і номіналом.