Розділ 2. Цілі економічної діяльності людини та суспільні форми організації їх досягнення

• знаково-грошовий етап:

а) монетно-знаковий;

б) паперово-знаковий;

в) кредитно-паперово-знаковий;

г) кредитно-паперово-електронно-знаковий.

Відповідно до розвитку грошової форми вартості можна виділити два найважливіших типи грошей: повноцінні та неповноцінні. Повноцінні гроші — це ті, які є загальним еквівалентом завдяки витратам виробництва на виготовлення їх матеріалу на рівні номінального знаку вартості, який на них позначений. До повноцінних належать продуктові і ті металеві гроші, які виготовлені з благородних металів. Неповноцінні гроші — це ті, витрати на виготовлення яких є значно меншими, ніж той номінальний знак вартості, котрий на них позначений. До них належать монети з недорогоцінних металів, паперові та всі види кредитних грошей.

Залежно від специфічної природи грошей і тих функцій, що вони виконують, діють відповідні закони грошового обігу.

Виконуючи функцію засобу обігу, гроші безперервно переміщуються від одного суб’єкта економіки до іншого. Такий рух грошей прямо чи опосередковано обслуговує купівлю-продаж товарів і послуг, тобто реалізацію створеного суспільного продукту. Процес руху грошей, що обслуговує реалізацію суспільного продукту, називається грошовим обігом.

Між процесами реалізації суспільного продукту та грошовим обігом існує внутрішній зв’язок, який дістав назву законів грошового обігу. Ці закони визначають кількість грошей, необхідну для реалізації суспільного продукту за різних умов. Так, за умов нерозвинутості кредитних відносин сутність закону грошового обігу полягає в тому, що кількість грошей, які є в обігу, визначається сумою цін усіх товарів і послуг, що підлягають реалізації, поділеною на швидкість обігу грошової одиниці. Цей зв’язок можна виразити формулою:

Мгр = (Т х Ц) / Ш, (8.1)

де Мгр — кількість грошей, які знаходяться у обігу; Т — кількість товарів; Ц — ціни товарів; Ш — швидкість обігу грошової одиниці. У західній економічній літературі формула цього закону має такий вигляд:

М = (Q x P) / V, (8.2)

де М — кількість грошей або їх пропозиція; Q — фізичний обсяг товарів і послуг; P — середня ціна, за якою продається кожен товар; V — швидкість обігу грошей протягом року.

К. Маркс, проаналізувавши вплив розвитку кредиту, дещо модифікував цю формулу, ввівши у неї нові показники:

К — сума цін товарів, проданих у кредит цього року; П — сума цьогорічних платежів за попередніми борговими зобов’язаннями; ВП — сума взаємопогашених платежів. У результаті формула набула вигляду:

М = (Т х Ц - К + П - ВВ) / Ш, (8.3)

Свій внесок в аналіз грошових відносин і законів їх розвитку зробив І. Фішер. Ним запропоноване загальне рівняння обміну.

M x V = P x Q,

де M — маса грошей; V — швидкість обігу однойменної грошової одиниці; P — ціни товарів; Q — кількість товарів.

З цього рівняння визначається маса грошей.