Розділ 2. Цілі економічної діяльності людини та суспільні форми організації їх досягнення

Основними векторами ефективного соціально-економічного розвитку країни мають бути: забезпечення раціонального рівня державного регулювання економіки; удосконалення системи розподілу та перерозподілу суспільного продукту з метою усунення надмірного розшарування населення за розміром доходів; розподіл бізнесу та влади; подолання масштабної корупції і «тіньової економіки». Очевидною стала неефективність здійсненого «революційного» переходу республік колишнього СРСР від планової економіки до ринкової методом так званої «шокової терапії» під диктування зарубіжних радників із США, Англії, Франції та інших країн, а також МВФ.

До складу країн з перехідною економікою включають і Китай, економіка якого впродовж останніх 30 років постійно зростає при пануванні державної власності та поступовому розширенні приватного підприємництва. Китай краще за усіх долає кризу. У 2010 р. ця країна стала другою економікою світу, випередивши Японію [17].

Тоні Керон у статті, опублікованій в січні 2011 р., відмітив, що криза виявила, що Китай є ефективнішим у подоланні наслідків криз, ніж США. Він підкреслив, що уряд Китаю за останні 30 років витягнув за межі бідності приблизно пів­мільярда осіб. У результаті був сформований найчисленніший у світі середній клас. А США мають найвищий розрив між доходами різних груп населення серед індустріально розвинених країн [18].

Економіка Китаю базується на державній власності. Досвід цієї країни переконливо спростовує нав’язувану представниками неолібералізму тезу про неефективність дер­жавної власності. Хоча в соціально-економічному розвитку Китаю є і недоліки, але він демонструє велику соціальну спрямованість економіки.

Аналіз існуючих нині типів економічних систем промислово розвинених країн показав, що серед них є кращі, але немає ідеальної. Кожна з кращих має свої достоїнства і недоліки і постійно розвивається.

Резюме

Економічна система — це сукупність трьох основних підсистем:

1) продуктивних сил;

2) економічних відносин;

3) способу участі державних органів у координації і управлінні економічною діяльністю, розподілом і перерозподілом суспільного продукту, а також соціальною відповідальністю суб’єктів господарювання в країні. Третю підсистему ще називають господарським механізмом або механізмом управління.

Економічні відносини включають сукупність техніко-економічних, організаційно-економічних і соціально-економічних відносин.

Власність як відносини між людьми, які складаються при реалізації прав власності, має два взаємопов’язаних і взаємообумовлених аспекти — економічний і юридичний.

Приватна власність у сфері суспільного виробництва з’яви­лася як відносини власності між людьми, засновані на абсолютному праві окремої людини на володіння, користування і розпорядження засобами виробництва і результатами їх використання.

У процесі розвитку капіталізму в якості суб’єктів приватної власності поруч із фізичними особами з’явилися юридичні з метою більш швидкого залучення капіталу для розвитку успішних підприємств.

Нині зростає кількість соціально відповідальних підприємств. Проте збільшується і кількість підприємств, власники яких експлуатують не тільки своїх працівників, але і споживачів вироблюваної продукції неприпустимої якості.

Найбільш розповсюдженими нині видами власності в промислово розвинених країнах є приватна, державна, змішана. У США та інших країнах набуває поширення акціонерна власність працівників підприємств.

У промислово розвинених країнах активно використовують такі методи управління державною власністю, як приватизація, реприватизація, націоналізація і денаціоналізація. Проте в Україні досі активно використовується тільки приватизація.

Існує загальний економічний закон відповідності усіх підсистем економічної системи. На певних етапах розвитку можуть виникати суперечності між рівнем розвитку підсистем продуктивних сил та економічних відносин. Вони можуть викликати зміну економічної системи. В деяких випадках основним фактором змін був механізм управління.

У кінці ХХ ст. з’явилися країни, економічна система яких названа перехідною. У їх числі країни, що утворилися після розвалу СРСР. До перехідної включають і Китай, економіка якого впродовж останніх 30 років постійно зростає при пануванні державної власності.

Під час сучасної кризи в багатьох капіталістичних країнах загострюються суперечності між власниками засобів виробництва і працівниками; вони іноді наближаються до антагоністичних.