Розділ 2. Цілі економічної діяльності людини та суспільні форми організації їх досягнення

28. Хвесик М., Бистряков І. Парадигмальний погляд на концепт сталого розвитку України // Економіка України. — 2012. — № 6. — С. 4—12.

29. Геєць В., Гриценко А. Економіка і суспільство: непізнані грані взаємовпливу // Економіка України. — 2012. — № 3. — С. 4—24.

30. Jess Benhabib, Matthew O. Jackson, Alberto Bisin. Social Economics. — New York: Elsevier. 2011.

31. Петрищев М. В. Объективная тенденция трансформации современной экономики // Экономические исследования. — 2011. — № 1.

Глава 7. Форми організації суспільного виробництва та їх трансформації у процесі розвитку людства

7.1. Натуральна форма організації виробництва: суть, риси, історичні межі.

7.2. Товарна форма організації виробництва: умови та причини виникнення, види, основні ознаки.

7.3. Товар і його властивості.

7.1. Натуральна форма організації виробництва: суть, риси, історичні межі

Натуральне виробництво — це тип господарства, в якому виробництво спрямоване безпосередньо на задоволення особистих потреб і потреб виробництва. Для натуральних господарств характерною є економічна замкнутість. Це означає, що такі господарства повністю або майже повністю ізолювали себе від суспільного розподілу праці. Натуральне господарство протилежне товарному, яке виробляє продукти для продажу.

В умовах натурального господарства проявляються такі риси економіки:

• господарська одиниця не бере участі в суспільному розподілі праці, хоча останній може мати певний ступінь розвитку і використовується більшою чи меншою кількістю інших господарських одиниць. До розпаду первіснообщинного ладу і виникнення першого великого розподілу суспільної праці натуральне господарство було абсолютною формою його організації в суспільстві (общині);

• кожне натуральне господарство намагається виробляти необхідні життєві засоби, тобто фонд життєвих благ для виробника і членів його родини. Цей фонд виступає засобом людей до життя, їх відтворення;

• засоби виробництва виробляються безпосередньо в господарській одиниці для того, щоб процес виробництва був забезпечений не тільки земельними ресурсами, а й засобами виробництва, створеними в даному господарстві.

Економічною основою натурального господарства є сіль­ське господарство і домашня промисловість.

Домашня промисловість є виробництвом у сільському господарстві готових продуктів для особистого і виробничого споживання. Виготовляються вони із сировини, яка добувається чи виробляється в цьому ж господарстві. Домашні промисли є необхідною складовою натурального господар­ства. Варто мати на увазі, що домашня промисловість виникла в епоху первіснообщинного ладу, у більшості народів на стадії неоліту, коли формувались галузі землеробства і тваринництва. Домашня промисловість охоплювала такі виробництва, як ковальське, гончарне, ткацьке, столярне. Великого значення набули переробка в межах господарства продукції землеробства і тваринництва, виготовлення взуття, одягу, предметів хатнього вжитку. Найбільш ранніми й універсальними видами домашньої промисловості були: обробка дерева, шкур, войлоку, плетіння корзин, мотузок, виготовлення засобів рибальства, примітивних сільськогосподарських знарядь.

Домашня промисловість була складовою економіки докапіталістичних економічних формацій, особливо феодальної. Суспільство, в якому панувало натуральне господарство, складалося з маси розрізнених і роз’єднаних, досить однорідних господарських одиниць, кожна з яких представляла собою від­особлений, замкнений світ: патріархальне господарство, примітивна сільська община, феодальний маєток.

Історичне значення натурального господарства полягає в тому, що:

• воно є історично першим типом господарської діяльності людей;

• з’явилися перші галузі господарства: землеробство і тваринництво;