Суб’єкти власності — це фізичні і юридичні особи (підприємства, організації, об’єднання громадян), держава, органи місцевого самоврядування і тому подібне.
Власність має економічний і юридичний аспекти. Юридичний аспект власності полягає в регулюванні відносин власності у будь-якій країні державними законами та нормативними документами за допомогою встановлення певних прав власності. Завдяки цьому учасники відносин власності наділяються певними правами й обов’язками. Відносини власності виникають лише за умови існування не менше двох суб’єктів.
Право власності реалізується у вигляді трьох його складових: право володіння, право користування, право розпорядження (рис. 6.1).
Рис. 6.1. Складові права власності
Право володіння визначає відносини між людьми, пов’язані з тим, що об’єкт власності повністю належить його власникові (суб’єктові) і це захищено законодавством.
Право користування — це відносини між людьми, пов’язані з тим, що власникові (суб’єктові) гарантується можливість використати об’єкт власності для отримання вигоди на власний розсуд у будь-якій сфері, не забороненій законодавством. Він може його використати як для особистих цілей, так і у сфері виробництва матеріальних і нематеріальних благ з метою отримання доходу. Можлива також передача на певний час прав володіння і користування своїм майном орендареві.
Право розпорядження — це відносини між людьми, пов’язані з тим, що власники можуть у будь-який момент прийняти будь-яке рішення відносно свого майна (об’єктів) (передача в оренду, продаж, обмін, ліквідація тощо), окрім забороненого законодавством.
Англійський юрист А. Оноре (Anthony Maurice (Tony) Honoré) [3] запропонував збільшити кількість прав власності до 11, створивши наступний «пучок (пакет)» прав власності:
• право володіння;
• право користування;
• право на безстроковість володіння об’єктом;
• право управління (право визначити, чи буде власник самостійно управляти об’єктом власності і забезпечувати його використання, чи право користування буде на певний час передано іншій фізичній або юридичній особі);
• право на безпеку (право на захист від пошкодження у навколишньому середовищі і від експропріації);
• право на передачу об’єкта в спадок або за заповітом;
• право на дохід (право на отримання доходу від використання об’єкта власності особисто власником або, наприклад, орендарем);
• право на капітальну вартість (право розпорядження об’єктом власності на свій розсуд, але в рамках чинного законодавства);
• право на повернення раніше переданих на певний строк окремих складових права власності, тобто після закінчення терміну договору (наприклад, з орендарем), або достроково у разі порушення його умов;
• заборона на використання об’єкта власності неналежним способом, що приносить шкоду іншим суб’єктам або навколишньому середовищу;
• відповідальність за наявність боргу (можливість відторгнення об’єкта власності на сплату боргу).
Склад «пучка» прав власності розглядався в роботах [1, 4, 25 та інших].
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи економiчних знань» автора Павленко А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 2. Цілі економічної діяльності людини та суспільні форми організації їх досягнення“ на сторінці 15. Приємного читання.
