Розділ «Дика качка»

Я л ь м а р. Який там доказ вона мені може дати! Я не вірю більше ніяким запевненням з того боку.

Г р е г е р с. Гедвіг, безперечно, непричетна до брехні.

Я л ь м а р. Ах, Грегерсе, у цьому я саме й не певен, власне, це саме і невідомо. Хто знає, про що бувало шушукалися тут Гіна і ця фру Сьорбю? А Гедвіг завжди дослухалася. Мабуть, і дарчий лист оцей з’явився зовсім не так несподівано, негадано. Я начебто щось таке примічав.

Г р е г е р с. Що за мана на тебе найшла!

Я л ь м а р. У мене тільки полуда спала з очей. Побачиш, цей дарчий лист — лише початок. Фру Сьорбю завжди особливо обдаровувала Гедвіг, а тепер вона й поготів має всі можливості зробити для дівчинки все, що завгодно. Вони можуть відібрати її в мене, коли їм заманеться.

Г р е г е р с. Ні за що в світі Гедвіг не піде від тебе.

Я л ь м а р. Не будь такий певний. Якщо вони наобіцяють їй там усяких благ?… А я? Я так безмежно любив її! Я бачив найвище своє щастя в тому, щоб бережно провести її за руку через усе життя, як ведуть людину, що боїться темряви, через велику порожню кімнату!… І тепер я до болю певний, що бідний фотограф з горища ніколи не користувався безроздільно її дитячою любов’ю. Вона просто вкралася йому в душу, намагалася жити у згоді з ним — до слушного часу.

Г р е г е р с. Ти й сам цьому не віриш, Яльмаре.

Я л ь м а р. І весь жах у тому, що я не знаю, чому вірити… І ніколи не знатиму. Та й у тебе чи є підстави сумніватися в тому, що я кажу? Хо-хо! Ти занадто покладаєшся на свої ідеальні вимоги, Грегерсе! А якщо ті прийдуть до неї… З повними руками… І крикнуть дівчинці: «Покинь його, у нас жде тебе справжнє життя…»

Г р е г е р с (швидко). І що ж, по-твоєму?

Я л ь м а р. А я б поставив їй запитання: «Гедвіг, чи згодна ти відмовитись від того життя заради мене?» (Іронічно сміється.) «Щиро вдячна», — почув би її відповідь!

На горищі лунає постріл.

Г р е г е р с (голосно, радісно). Яльмаре!

Я л ь м а р. Ну от! Знову він полює.

Г і н а (входить). Ох, Екдалю! Знову, здається, дідусь сам там стріляє.

Я л ь м а р. Я подивлюсь…

Г р е г е р с (у радісному хвилюванні). Стривай! Ти знаєш, що це було?

Я л ь м а р. Звичайно, знаю.

Г р е г е р с. Ні, не знаєш. А я знаю. Це був доказ.

Я л ь м а р. Який доказ?