Розділ «Дика качка»

Я л ь м а р (неспокійно блукає по кімнаті). Що ж мені, по-твоєму, робити?… Я не створений, щоб бути нещасним, Грегерсе. Мені потрібні хороші, спокійні, мирні умови.

Г р е г е р с. То чому ж тобі їх і не мати? Спробуй тільки. Мені здається, тепер тобі саме і є на чому побудувати… Почати життя заново. Не забувай також, що ти маєш мету життя — твій винахід.

Я л ь м а р. А, не кажи ти мені про винахід. Його, мабуть, не скоро діждешся.

Г р е г е р с. Як?

Я л ь м а р. Ну, та, Господи Боже мій, яких ще винаходів тобі від мене потрібно? Майже все уже винайшли інші до мене. З дня на день все важче придумати щось нове…

Г р е г е р с. Таж ти стільки вже вклав праці в це.

Я л ь м а р. О, це все безпутний Реллінг мене підбивав.

Г р е г е р с. Реллінг?

Я л ь м а р. Атож. Він перший сказав мені, що я здатний зробити якийсь надзвичайний винахід у фотографії.

Г р е г е р с. Он як!… То це Реллінг!

Я л ь м а р. Я був такий щасливий, мене це так тішило… Не стільки винахід сам по собі, скільки те, що Гедвіг так вірила в нього… Вірила з усією силою і щирістю дитячої душі… Тобто я, дурний, уявляв, що вона вірить.

Г р е г е р с. Невже ти припускаєш, що Гедвіг могла лукавити з тобою?

Я л ь м а р. Ах, я тепер ладен припускати все, що завгодно. Гедвіг всьому на перешкоді. Вона стоїть мені тепер поперек дороги, заступає мені сонце життя.

Г р е г е р с. Гедвіг! Це ти про неї говориш? Чим же вона може перешкодити тобі?

Я л ь м а р (не відповідаючи на питання). Я до нестями любив цю дитину. Я був такий невимовно щасливий, коли бувало повертався додому, до свого убогого кутка, і вона бігла мені назустріч, мружачи свої милі оченята. Ах, я довірливий дурень! Я так невимовно любив її… І втішав себе фантазією, що й вона мені платить такою ж любов’ю.

Г р е г е р с. Та хіба це, по-твоєму, була лише фантазія?

Я л ь м а р. Звідки я знаю? Від Гіни я добитися нічого не можу. Їй і не зрозуміти ідеального боку цього складного питання. Але перед тобою я відчуваю потребу вилити свою душу, Грегерсе. Мене гнітить жахливий сумнів… Мабуть, Гедвіг ніколи не любила мене щиро.

Г р е г е р с. Можливо, ти матимеш переконливий доказ… (Прислухаючись.) Що це? Начебто качка кряче.

Я л ь м а р. Так, кряче. Батько на горищі.

Г р е г е р с. Ах, він там! (Прояснівши.) Кажу тобі, ти матимеш переконливий доказ, що бідолашна дівчина любить тебе!