Розділ «Дика качка»

Я л ь м а р (виходить, тримаючи в руках кілька старих зошитів і окремих аркушів паперу, які потім кладе на стіл). Для чого мені твій саквояж! Куди він годиться! Тут тисяча речей, які треба захопити!

Г і н а (виходячи слідом за ним із саквояжем у руках). То ти залиш поки що решту тут, Екдалю. Візьми тільки сорочку й пару кальсонів.

Я л ь м а р. Ух! Як стомлює це збирання!… (Скидає із себе пальто і кидає його на диван.)

Г і н а. А кава прохолоне.

Я л ь м а р. Гм… (Машинально відпиває ковток, потім ще.)

Г і н а (витираючи спинки стільців). Найважче тобі буде підшукати таке велике горище для кроликів.

Я л ь м а р. Що? Буду я ще тягти за собою кроликів!

Г і н а. А як же дідусь буде без них?

Я л ь м а р. Доведеться звикнути. Мені доводиться відмовитись від більшого, ніж кролики.

Г і н а (витираючи порох з полиць). А флейту теж покласти тобі до саквояжа?

Я л ь м а р. Ні. Ніякої флейти мені не треба. А от дай-но мені пістолет.

Г і н а. Із собою хочеш узяти?

Я л ь м а р. Так, мій заряджений пістолет.

Г і н а (шукає його). Тут його нема, мабуть, старий узяв його із собою туди.

Я л ь м а р. Він на горищі?

Г і н а. Напевно там…

Я л ь м а р. Гм… Самотній старець! (Бере бутерброд, їсть і запиває кавою.)

Г і н а. Якби ми не здали тієї кімнати, ти б міг перебратися туди.

Я л ь м а р. Щоб я залишився під однією покрівлею? Ніколи! Ніколи!

Г і н а. А чи не перебратися тобі на день, на два до вітальні? Там би тобі ніхто не заважав.