Розділ «Дика качка»

Р е л л і н г. Ні, пробачте. Я не викриваю таких таємниць знахарям. Ви здатні ще більше скалічити його; а мій метод лікування радикальний. Я застосовую його і до Мольвіка. Його я зробив демонічною натурою. Це фонтанель, який я повинен був поставити йому на шиї.

Г р е г е р с. То насправді він не демонічна натура?

Р е л л і н г. Та що таке, чорт забирай, значить демонічна натура? Адже це дурниця, моя власна вигадка, щоб йому жилося легше. Без неї ця нікчемна совісна свиня давно загинула б під тягарем відчаю і зневаги до себе. А старий лейтенант? Цей, зрештою, сам натрапив на вірне лікування.

Г р е г е р с. Лейтенант Екдаль? А в нього що?

Р е л л і н г. Та що ви скажете: він — старий мисливець, ведмежатник — блукає тепер по горищу і стріляє кроликів! І на світі нема мисливця, щасливішого за нього, коли він порається там коло усієї цієї погані. П’ять-шість сухих ялинок, які він приховав ще з Різдва, заміняють йому лісовий простір. Півень і кури — для нього глухарі, що кубляться на верховітті сосен, а шкутильгаючі по підлозі кролики — ведмеді, проти яких воює цей колишній Немврод[12].

Г р е г е р с. Бідолашний старий лейтенант! Йому таки довелося багато скинути зі своїх давніх юнацьких ідеалів!

Р е л л і н г. Щоб я не забув, пане Верле-молодший: не вдавайтесь ви до іноземного слова — ідеали. У нас є хороше рідне слово: брехня.

Г р е г е р с. По-вашому, ці два поняття мають однакове значення?

Р е л л і н г. Так, приблизно — як тиф і гнила гарячка.

Г р е г е р с. Лікар Реллінг, я не поступлюся, поки не видеру Яльмара з ваших пазурів!

Р е л л і н г. Тим гірше буде для нього. Відберіть у середньої людини житейську брехню — і ви відберете в неї щастя. (До Гедвіг, що виходить з вітальні.) Ну, маленька качина мати, тепер я спущуся вниз поглянути, чи все ще татусь зволить лежати і сушити собі голову над дивовижним винаходом. (Виходить.)

Г р е г е р с (підходить до Гедвіг). Я бачу по вашому обличчю, що нічого ще не зроблено?

Г е д в і г. Що? А, те, з дикою качкою. Ні.

Г р е г е р с. Видно, не відважились, коли дійшлося до діла.

Г е д в і г. Ні, зовсім не те. Коли я прокинулася сьогодні вранці і згадала, про що ми говорили вчора, то мені все це здалося таким чудним.

Г р е г е р с. Чудним?

Г е д в і г. Так… Я сама не знаю. Учора ввечері мені здавалося, що це буде так чудово. А сьогодні, коли я прокинулась і пригадала, мені здалося, що воно зовсім не таке.

Г р е г е р с. Ну ще б пак. Недарма ви виросли в таких умовах. І у вас уже багато що заглухло.

Г е д в і г. Ну, це мені байдуже. Коли б тільки тато повернувся…

Г р е г е р с. Ах, якби ваші очі розкрилися на те, що надає справжньої ціни життю! Якби ви мали бадьорий, здоровий і мужній дух, готовий на жертви, ви побачили б, яким він повернувся б до вас. Але я ще не втрачаю віри в вас, Гедвіг. (Виходить.)