Розділ «Дика качка»

Я л ь м а р (входить і відповідає глухим голосом). Прийшов… Щоб у ту ж мить зникнути.

Г і н а. Ну звичайно, зрозуміло. Але, Господи Ісусе, на кого ти схожий?

Я л ь м а р. На кого схожий?

Г і н а. І твоє добре зимове пальто! Дісталося ж йому!

Г е д в і г (на дверях кухні). Мамо, чи не треба… (Побачивши Яльмара, скрикує від радості і біжить до нього.) Тату! Тату!

Я л ь м а р (відвертається і відмахується). Геть, геть! (До Гіни.) Забери її геть, кажу тобі.

Г і н а (стиха до Гедвіг). Іди до вітальні, Гедвіг.

Г е д в і г тихо виходить.

Я л ь м а р (метушливо висуваючи шухляду стола). Мені треба взяти з собою книги. Де мої книги?

Г і н а. Які?

Я л ь м а р. Мої наукові твори, звісно… Технічні журнали, потрібні для моєї роботи над винаходом.

Г і н а (шукає на полицях). Ці, чи ті, що без палітурок?

Я л ь м а р. Авжеж, вони.

Г і н а (кладе на стіл купу журналів). Чи не звеліти Гедвіг розрізати тобі аркуші?

Я л ь м а р. Ні для чого мені їх розрізувати.

Коротка пауза.

Г і н а. Отже, ти остаточно вирішив переїхати від нас, Екдалю?

Я л ь м а р (перебираючи книгу). Само собою зрозуміло… А то ж як?

Г і н а. Так, так.

Я л ь м а р (спалахнувши). Не можу ж я залишатися там, де мені щохвилини встромлятимуть ніж у серце!