Розділ «Дика качка»

Р е л л і н г. Щось не примічав за ним такого. І коли б іще тільки батько вважав його таким — нехай: старий лейтенант увесь вік прожив дурнем.

Г р е г е р с. Він увесь вік прожив з дитячою душею. Та де вам це зрозуміти!

Р е л л і н г. Нехай так. Але згодом милий, чарівний наш Яльмар став до певної міри студентом і одразу ж у колі товаришів набув репутації майбутнього світила. Що ж, він був вродливий, привабливий, білий, рум’яний, кров з молоком, яких люблять дівчата-підлітки. До того ж — ця палка вдача, щирі нотки в голосі і вміння гарно декламувати чужі вірші і чужі думки…

Г р е г е р с (обурено). І ви це говорите про Яльмара Екдаля!

Р е л л і н г. Так, з вашого дозволу; такий внутрішній склад того божка, перед яким ви лежите на череві.

Г р е г е р с. Не думаю, щоб я міг бути настільки вже сліпим.

Р е л л і н г. О, так, є такий гріх. Адже ви теж людина ненормальна, хвора.

Г р е г е р с. Це ви правду кажете.

Р е л л і н г. Звичайно. І хвороба у вас складна. По-перше, у вас — тяжка форма гарячки чесності; по-друге — і це найгірше — у вас манія плазування. Вам обов’язково потрібно кимось захоплюватися, з чимось носитися — опріч ваших власних справ.

Г р е г е р с. Ну звісно, гідний цього об’єкт мені доводиться шукати поза своїм колом.

Р е л л і н г. Але ви глибоко помиляєтесь у цих чудо-мухах, які вам скрізь ввижаються. Ви знову залізли з вашими ідеальними вимогами у дім простих смертних; тут живуть люди, неспроможні задовольнити їх.

Г р е г е р с. Коли ви такої невисокої думки про Яльмара Екдаля, то яку ж ви маєте приємність повсякчас перебувати в його товаристві?

Р е л л і н г. Господи Боже мій! Я все-таки хоч якийсь же лікар, з вашого дозволу, і треба ж мені подбати про бідних хворих, з якими я живу на одних сходах.

Г р е г е р с. Он воно що! І Яльмар Екдаль хворий?

Р е л л і н г. Здорових людей майже не буває, на жаль.

Г р е г е р с. І які ж ліки ви даєте Яльмарові?

Р е л л і н г. Мої звичайні ліки. Я намагаюсь підтримати в ньому житейську брехню.

Г р е г е р с. Житейську брехню? Я не помилився?

Р е л л і н г. Ні, я сказав «житейську брехню». Тому що, бачите, це — стимулюючий принцип.

Г р е г е р с. Чи можна спитати, що ж це за житейська брехня, якою заражений Яльмар?